В мальописі йдеться про Україну періоду Руїни, один з найбільш сумних та трагічних відтинків нашої історії.
Головний герой — кобзар, мандруючи сплюндрованою країною, неборака зустрічає загадкового козака, та за вечірньою люлькою слухає його життєву історію.
І хоча сюжет невимушений та простий, у поєднанні з цікавим малюнком виглядає достатньо самобутньо та атмосферно.
Звісно ж малюнок, це найцікавіше. В очі відразу впадають контрастні тіні та робота зі світлом, що видає в авторі шанувальника Міньйоли. Саме ламані контури, чіткі переходи та градація кольорів привертають увагу і змушують схвально цмокати язиком. А в підході до побудови панелей та ракурсів відразу ж ввижається аромат сакури та самурайський спокій.
Великий плюс Кобзаря, що кожен випуск — це закінчена історія, хоча і об’єднана єдиним сетингом. Мінуси та певні недоліки також присутні, але вони на мою думку незначні. До речі, якщо будемо живі, влітку обіцяють наступний випуск.
Шануйтеся та бережіть себе та рідних.