Павло Задніпряний: «Максим Оса»

Максим Оса
📜 Ігор Баранько
📗 Мальопис: «Максим Оса»
📇 Видавництво: UAComix

Спочатку планував написати такий собі порівняльний огляд двох українських видань «Максима Оси». Одне з яких друкувалося в 2016 році видавництвом Asgardian Comics, а інше ось тільки з-під друкарського пресу є результатом співпраці видавництв UAComix та Redroomcomix. Та вкотре перечитавши мальопис, я вирішив, що Оса прекрасний у всіх своїх іпостасях. Ба більше, за кожним виданням тягнеться збіса цікавенна передісторія, що впору диякона кликати. Тож буде звичайнісінький собі огляд із козаками, містикою та цицькастими шинкарками.

Козак Максим Оса прибув на суд Божий року 1636. Якби не так?! Оповідки про смерть, як і вона сама, для козаків такого штибу дещо перебільшено. Як це смерть? І без небезпеки, загадок, вродливих та звабливих жінок, колотнечі, метушні та бійок?!

Здається, ще зарано грати із кістлявою у кості і розповідати Святому Петру про свої походеньки, бо смерть — це лише початок пригоди!

Павло Задніпряний: «Максим Оса»

Відразу з порогу хочеться необґрунтовано нахвалювати вищезгаданий мальопис, а також брудно лаятися, бо Оси досі немає в шкільній програмі з української літератури.

«Максим Оса» має кілька потужних козирів, що роблять цю мальовану історію, якщо і не контркультурним феноменом, то продуктом поза часом точно, а це вже тверда заявка на Зал Слави мальованих історій, як мінімум.

Найцікавіша риса цього твору — це те, що його може читати аргентинець, канадець, італієць і звісно ж українець без лишніх пояснень та адаптацій. Все тому, що головний герой такий собі збірний образ «хорошого хлопця» усіх часів. Класичний забіяка-спритник, що не цурається алкоголю, вправно володіє зброєю, має проблеми з дисципліною, але також має тверді життєві принципи та переконання.

Такий головний герой органічно корелює з ранніми персонажами Клінта Іствуда, варто йому замінити шапку на стетсона. Чи вдягніть замість жупана плащ, домалюйте хвоста і матимете харизматичного Джона Блекседа. Якщо ж вам не подобаються коти і ви зростали на BD чи фуметті, ви легко побачите в цьому козарлюзі спритного Текса чи сміливого Коротуна Мальтійця.

Павло Задніпряний: «Максим Оса»

Якщо хочете, то козак Максима Оси — це мальописний “Last Action Hero”, тільки замість Джека Слейтера маєте хорунжого Війська Запорізького — Максима Осу.

Наступний козир — це вправність, з якою Ігор Баранько [автор коміксу] плете сюжетну канву. Здавалася б, маємо комплект цілком архетипних, аж до оскоми, персонажів. Автор же кількома штрихами вшкварює такі харизматичні характери, що здається, неначе знаєш їх все життя, та що там, я досі впевнений, що з Катрею-шинкаркою дітей хрестив.

Схожий прийом автор застосовує і в побудові сценарію. Здавалося б усе зрозуміло із самого початку: кладовище, загадкова історія з власною могилою, скарб, відьма-шинкарка, срібна освячена куля, класична містична байка. Та просуваючись сюжетом, читач починає підозрювати, що тут щось не те і це вже пригодницька історія, з підозрілим шляхтичем, пошуком скарбу та сімейною таємницею — це перша авторська пастка. Тільки но ви наблизитися до саспенсу, ага ось вона розв’язка! А потім кілька влучних жанрових тропів і це вже скурвий детектив. І все це просякнуто колоритним гумором та іронією, що є візитівкою автора.

Окремої згадки вартий візуальний стиль Баранька. Лаконічний, інколи недбалий та завжди влучний і збалансований. Вміла робота з панелями, майстерне жонглювання розмірами та розташуванням враз розганяє чи пригальмовує сторітелінг. Ці всі модуляції настільки органічні та точні, що тільки коли перегортаєш останню сторінку двотомника, розумієш, що мальопис виконаний у ч/б і колір тут був би зайвий. 

Та все ж коли комікс дочитано до кінця, приходить сум та журба. Адже мальопис створений на замовлення бельгійського видавництва в далекому 2008 році, міг би стати для українців власним Тен-Теном, Бетменом чи Ґатсом-берсерком.

«Максим Оса» беззаперечно заслуговує на продовження, а також на свою власну серію та на своє місце в українській національній культурі й спадщині.  

Насамкінець кілька слів про саме видання. «Максим Оса» відкриває серію «Український мальопис», що в перспективі налічуватиме кілька томів і міститиме знакові українські мальовані історії. Видання має стильну суперобкладинку чорного кольору, з приємного на дотик матового паперу, на якому не залишається відбитків. Двотомник має збільшений формат, порівняно з давнішими виданнями, і віддрукований на папері Munken. О цей папір заслуговує окремої згадки, він не має глянцування чи матування, на ньому не залишається відбитків пальців, а найголовніше — його структура та білизна вигідно підкреслює чорно-білу палітру твору. 

Видання надзвичайно якісне і мальопис безперечно заслуговує на нього, а ми врешті маємо змогу прочитати легендарну мальовану історію в найліпшому вигляді. 

Павло Задніпряний: «Максим Оса»

Дописи за темою

 
Павло Задніпряний: «Максим Оса»

#безцензури: «Арчі. Том 3»

Павло Задніпряний: «Максим Оса»

#безцензури: «Монстриця. Том 2: Кров»

Павло Задніпряний: «Максим Оса»

#безцензури: «Ісола. Том 1»

Abara

HeavyUA: “Абара” Цутому Ніхея. Безнадія і безсенсовість

Павло Задніпряний: «Максим Оса»

Trip w/ Book: “House of Penance”

Hellboy Universe Essentials

Hellboy Universe Essentials — анонс від Dark Horse

Павло Задніпряний: «Максим Оса»

У друці “Чорна пантера 2” та “Сендмен 7”

Все це триватиме далі

Reno Sinclaire: “Все це триватиме далі”

Максим Оса

Павло Задніпряний: «Максим Оса»

Mangua 9

MANGUA 09: ТОП жахів в манзі та аніме або як Володимир Кузнєцов у гелловінський ґендарсвап потрапив

MANGUA 7

MANGUA #07: Панцу або Смерть: як ми українську манґаку на порнгабі шукали

Павло Задніпряний: «Максим Оса»

Павло Задніпряний: «Колоніст. Бути людиною»

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Догори