То хто тут перший у черзі на надерти сраку?
Проповідник. Книга Перша — однозначно найбільш блюзнірська річ з того, що я коли-небудь читав. Автори цього коміксу не просто змальовують Бога як істоту рівну людині, вони використовують всі божі сущності в найбруднішій лайці, яку я коли-небудь чув.
Я дуже хвилююся за магазини коміксів в Івано-Франківську, бо якщо там продається Проповідник, то існує велика вірогідність, що вони будуть змушені з’їхати, а приміщення магазину освячене, спалене і на попелищі ще три дні отці-екзорцисти читатимуть молитви.
Звісно ж витвір Ґарта Енніса та Стіва Діллона не просто брутальне, трешове та богопротивне чтиво з лайном, лайкою та кривавим місивом чи не на кожній сторінці, водночас — це щира, повна сарказму, гумору, безпардонної безпосередності оповідка про епічні мандри трьох забрьоханих друзів, що мандрують старою доброю Америкою і несуть хаос та смерть.
Головним персонажем коміксу є преподобний Джессі Кастер, що розчарувався у вірі (насправді там усе глибше, але не хочу спойлерити) і шукає розради на дні пляшки. В Джессі під час служби вселяється сутність, що зветься Генезис і являється плодом гріха янгола та демона. У процесі злиття Генезиса та Джессі було не просто дощенту зруйновано церкву, а й вбито чи не всю паству преподобного.
Сам факт існування Генезису та події, що супроводжують його появу і на небесах, і на землі натякає на суперечливість церковних догматів, і, повірте, це ще тільки квіточки. Сторітелінг Проповідника вельми багатоплановий — тут і історія кохання, і пошук сенсу життя, і пошук Бога, і висміювання людських пороків і слабкостей.
Персонажі в цій історії — це найголовніше. О, вони тут просто пречудові, історії кожного непрості і розкриттю кожної особистості приділяється багато місця, і це, часом, збиває на манівці від головної сюжетної гілки, але читати про персонажів надзвичайно цікаво.
Малюнок. Як на мене, це однозначно не найсильніша риса коміксу, він настільки ж інтригує на обкладинках, настільки ж розчаровує всередині. Простий, не надто деталізований, якщо не сказати примітивний. В мене реально сіпалося око, коли я бачив ці синьо-сірі тіні на обличчях персонажів, але це все особисті вподобання.
Обкладинки від Гленн Фабрі до кожного випуску (а їх тут 12) чудові і їх неможливо пропустити, на кожному арті підвисаєш на декілька хвилин. Українське видання містить 15-сторінкову галерею постерів від декількох відомих художників коміксів, а також примітки перекладача.
Щодо українського перекладу, щодо якого вже були нарікання. Особисто мені переклад від Олександра Красюка та Марини Дубини зайшов, я не є мовознавцем, щоб дискутувати щодо перекладу окремих слів чи варіацій матюків, як читач вважаю його вдалим, на мою думку, перекладачам, вдалося передати атмосферу та зберегти брутальність і жаргон персонажів.
Наразі я розумію, чому Проповідник входить у різноманітні топи та мастріди, і я точно купуватиму наступний том, адже нічого подібного я ще не читав, і те задоволення, яке я отримав від Проповідника, дорогого варте.
Популярні публікації
Рекомендація читача: Класика та сучасність манґа-серій — видавці, зверніть увагу!
