Reno Sinclaire: “Все це триватиме далі”

Все це триватиме далі

Анна Санден, Віра Кордоба-Кунець
Мальопис: Все це триватиме далі

Це книга дівчинки, яка все-таки виросла. Виросла, щоб щедро ділитися з нами сторінками своєї любові, свого болю, своєї ніжності та нездоланною любов’ю до життя – життя, яке шелестіло сторінками самвидаву в 80-і, гриміла рейвами 90-х і нудьгувала в офісах «нульових». Книга про те, що як би не повелось із вами життя, ви завжди зможете відштовхнутися від дна і плисти тільки вгору і вгору, до гарячого сонця!

Я нарешті зібрався з духом та вирішив, що час висловити своє враження щодо цікавої новинки, яка вийшла у нас. А якщо точніше, то я про мальсторію “Все це триватиме далі”.

Почати хочеться з хорошого, то ж відразу почнемо з візуалу. Він тут дуже незвичний, як любив говорити персонаж одного корейського фільму: “Дуже метафорично” (Якщо комусь цікаво – “Паразити”. Виконала свою роботу Віра Кордоба просто на відмінно. Я не знаю чи це повністю її фантазія, чи все малювалось за чернетками авторки сценарію. Але факт залишається фактом, що я змік проникнутись внутрішнім світом персони, зображеної в творі, виключно завдяки малюнку. Так ще окремо хочу закцентувати вашу увагу на тому, що твір з таким візуалом від українського творця ми отримали чи не вперше. Дуже круто, що українська індустрія не стоїть на місці і еволюціонує, даючи нам нові стилі.

А от щодо текстової частини – в мене, на жаль, є зауваження. Початок дуже добре іде: ми знайомимося з головною героїнею мальопису – авторкою, і швидко проникаємося її життям та проблемами. Однак це різко обривається, вибачте за тавтологію, обривистою подачею, тому що події і факти скачуть один за одним без жодної послідовності чи закономірності. Нічим не починаються і нічим не закінчуються. Я протягом прочитання неодноразово ловив себе на думці: що трапилось з тими чи іншими людьми, коли вони зникли з повісті? Але відповіді не отримував. Більше того, на мій смак, манера подачі занадто претензійна, особливо цитати класиків, які повинні щось означати, що теж мене дещо дратувало. Але в цілому, як я зрозумів, це все диктується форматом подачі інформації. Відверто кажучи, беручи до рук цю книгу, ми повинні розуміти, що тримаємо в руках особистий щоденник цікавого формату. Саме тому все так обривисто, адже людина в свій щоденник пише тільки тоді, коли є що писати, і ті факти, які хочеться писати. Згадує людей тоді, коли вони того варті, і тільки тих, хто того заслуговує.

Якщо закрити очі на ті проблеми, що вказано вище, або якщо ви це не вважаєте проблемами, то у всьому іншому цей твір вартий уваги. Він доволі життестверджувальний, піднімає різну проблематику та те, як треба до неї відноситися. Які саме питання піднімаються чи що висвітлює авторка, я не берусь говорити. Я впевнений, що кожен їх сам зможе побачити. Не хотілось би робити підказки. Тим більше, що про це і так сказано в самій анотації 🙂

Щодо якості видання, то тут сказати нема чого. Воно чудове. Формат менше стандартного видання Рідної Мови, що за роки помалу став просто стандартним. Матове покриття обкладинки приємне на дотик. Приглушені меланхолійні кольори в середині, які допомагають заглибитись всередину… Які можуть бути нарікання?

Гарного дня/ночі, і читайте хороші мальописи. Сподіваюсь, зникаю знову не на довго)

Reno Sinclaire: "Все це триватиме далі"

Популярні публікації
Підписатися
Повідомляти про

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Будемо раді дізнатися Вашу думку про публікацію :)x
Прокрутити вгору