Історія спейсопери

Частина III

Відродження і сучасність

«Гра Ендера» та

«Сага про Форкосиганів»

Письменники-фантасти відродження космоопери проспали. Нові літературні світи почали виникати не до, а після успіху «Зоряних воєн». Дуже показовим у цьому плані є цикл Айзека Азімова про «Фундацію» («Foundation»), який хоч і не є в прямому сенсі спейсоперою, дуже близький до неї. Азімов написав три книги циклу у 1948-53 роках і вони були надзвичайно успішними, проте наступна книга циклу з’явилася тільки у 1982 році.

Але треба сказати, що десятиліття вивчення «серйозних проблем людства» не минулися даремно. Спейсопера повернулася в абсолютно новій якості. Тепер це був серйозний і надзвичайно глибокий жанр, у якому автори намагалися продумати усі дрібниці, прописати єдині правила, прив’язати більш-менш серйозну проблематику і, як не дивно, жанру це пішло на користь. В середині вісімдесятих молодий письменник Орсон Скот Кард несподівано для багатьох стає єдиним в історії письменником-фантастом, що взяв «золотий дубль». Два роки поспіль саме його романи «Гра Ендера» («Ender’s Game») та «Голос тих, кого немає» («Speaker for the Dead») виграють обидві головні премії для фантастики «Неб’юлу» та «Г’юго». При цьому це були два романи одного циклу і це була спейсопера.

Що ж такого зробив Кард? Він узяв більш ніж заїжджений сюжет війни людей із комахоподібною расою і вивернув таким чином, що ти ніби й читаєш космічне пригодництво, але в кінці виявляється, що ти весь час звертав увагу не на те і взагалі усе не так, як здавалося.

А у 1986 році  свою багатотомну «Сагу про Форкосиганів»  («Vorkosigan Saga») розпочала Лойс Макмастер Буджолд. Більша часина дії півтора десятка романів цього циклу відбувається зовсім не на космічних кораблях. «Сага» — це взагалі сімейна історія, дія якої відбувається протягом  50 років і у якій  герої переважно вимушені виправляти невдало вирішені проблеми минулого. 

«Форкосігани» — це така «метаспейсопера», у якій переважно розповідається, чому одне бігання з бластером по кораблю дійсно важливе, а інше тупе гаяння часу. Але при цьому – досить цікаве. Саме з романів Буджолд повною мірою до світу космоопери зайшов такий елемент сюжету як політична інтрига.

Перші ігри-спейсопери

У середині 80-х сталося ще одна дивовижна подія. Історія про космічних торгівців, розпочата Нортон, знайшла своє несподіване продовження. У 1984 році програмісти Девід Бребен та Ієн Белл випустили на ринок гру під назвою Elite. Це була не перша гра про космос, але перша, у який космос не був умовним. Це був саме тривимірний (наскільки це дозволяла тогочасна техніка) симулятор космічного торговця. З величезним відкритим світом, із можливістю обвішувати свій корабель різними штуками та із різними способами поводження. До того ж гра супроводжувалася новелою «Темне колесо», написаною у кращих космооперних традиціях. Власне, усі сучасні комп’ютерні пригоди походять від цієї гри.

Цікаво, що інша гілка комп’ютерних ігор, які відносять до жанру «спейсопера» — глобальні космічні стратегії народилася за рік до «Еліти». Якщо ви колись уявляли себе імператором людської імперії, рухаючи свої ескадри від зірки до зірки, то знайте, що вперше така можливість у людства з’явилася у 1983 році у грі Reach for the Stars.

Взагалі така, здавалося б звична для стратегії концепція, як «людство – лише одна із багатьох рас, які співіснують у Галактиці», затвердилася у спейсопері тільки із початком ігрової епохи. До того майже у 100% випадків людство було чимось виключним, абсолютно несхожим за своїм статусом на усі інші розумні види.

По своєму переосмислив і переграв цю традиційну концепцію письменник Девід Брін. У своєму циклі «Піднесення» («Uplift Universe») він малює ситуацію, коли людство – свого роду космічний сирота: без роду та племені та й без якогось елементарного виховання.

В далекому похмурому майбутньому є тільки…

Ну а у 1987 році з космооперою сталося те, чого ніхто не очікував і чого не могло не статися. 

Рік Пристлі та Енді Чамберс вирішили довести до абсурду концепцію «архаїчних реалій у космічному майбутньому» і створили настільну гру Warhammer 40000. Ідея їх була простою: «а давайте ми підемо далі, ніж свого часу пішли Гамільтон та Лукас, і відправимо у космос не тільки людські королівства, але й увесь фентезійний світ, який вже склався. І більше крові та чорнухи». 

Ця нездорова, але цілком логічна ідея настільки сподобалася любителям фантастики, що всесвіт, крім дуже немаленької сама по собі настолки почав приростати величезною кількістю книжок, фільмів, комп’ютерних ігор, якимось неймовірним обсягом фанатської творчості. 

Як результат — найбільш пророблений і всеосяжний фантастичний всесвіт сьогодні – зовсім не «Стартрек» і не «Зоряні війни», а «Ваха», як її називають прихильники.

Спейсопера «легована» кіберпанком

На початку 90-х років зі спейсоперою сталася ще одна цікава подія. Вона зустрілася із кіберпанком. Батьки кіберпанку ще на початку 80-х років декларували необхідність повернутися до традиції шукати чудеса у техніці, посилаючись при цьому на фантастику до 60-х років. Не дивно, що попри всі упередження про кіберпанк, його герої регулярно відправляються у космос. Саме кіберпанк вніс до космічної опери такі її елементи, як повноцінний штучний інтелект корабля і нейроімпланти, які дозволяють завантажувати потоки інформації безпосередньо у мозок космонавта. Як не дивно, до того екіпажі зоряних кораблів якось обходилися важелями та кнопками.

Але кіберпанк приніс спейсопері ще одну, справді революційну ідею. Для того, щоб подобатися читачу, не треба намагатися зробити вигаданий всесвіт звичним і зрозумілим людині. І автори космоопери почали витискати з цієї концепції те, що раніше не наважувалися витискати. Девід Вебер почав писати розлогі та повні технічних деталей описи грандіозних космічних боїв, які ведуться з урахуванням законів фізики. Ден Сімонс описав космічну цивілізацію, химерне протистояння у якій відбувається між людьми та штучними інтелектами. Вернор Віндж описав, по суті традиційну Галактичну Федерацію, але населив її дивними істотами як у Бріна та примусив їх жити за законами соціальної мережі. Ієн Бенкс змалював цивілізацію Культури настільки просунуту, що грань між технікою та біологією, розумним та нерозумним там умовна.

За межі книжкового світу

Книжкова космоопера повернулася до своїх початків, але переосмислила усе що здавалося таким простим та однозначним у часи «Дока» Сміта та Гамільтона. А за межами книжок події тільки розверталися. З кінця 1980-х і по середину 2000-х на телеекрани один за одним почали виходити нові серіали, кожен з яких породжував свій власний всесвіт. 

Чотири нові серіали по всесвіту «Зоряного шляху» йшли майже безперервно з кінця вісімдесятих по середину 2000-х. Крім них були «Вавілон 5» («Babylon 5»), три серіали по всесвіту «Зоряної брами» («Stargate SG-1»), «Андромеда» («Andromeda»), «На краю всесвіту» («Farscape»), «Лекс» («Lexx»), «Світлячок» («Firefly») та багато інших. Фантастичні всесвіти росли як гриби після дощу. Продовжив знімати свої «Зоряні війни» Лукас. У Японії створили «Легенду про героїв Галактики» («Ginga Eiyū Densetsu») та «Зоряний герб» (Seikai no Danshō).

Усі ці серіали власне у тематику спейсопери не внесли нічого нового. І соціальна і технічна її сторони давно вже пішли далеко вперед. Зате самі по собі нові світи вийшли набагато яскравішими і популярнішими, ніж про те міг би мріяти будь-який письменник-фантаст. 

І це був тільки початок. Бо виявилося, що по-справжньому люди люблять те, у чому можуть безпосередньо взяти участь. Саме тому космооперні всесвіти комп’ютерних ігор, які почали з’являтися у 90-ті, росли навіть швидше за телевізійні. Спочатку був StarCraft, потім до нього приєдналися Homeworld, Halo, Mass Effect та інші.

Нарешті, 2003 року відкрилася абсолютно традиційна, але, одночасно, максимально новаторська сторінка в історії спейсопери. Була створена багатокористувацька онлайн-гра у жанрі спейсопери. Гра, із якою зараз багато у кого слово «космоопера» і асоціюється. EVE-online – це новий світ, у якому можна проводити години й дні, літаючи на власному кораблі через сотні зоряних систем, наповнених такими самими гравцями. Вже не просто відкритий світ, світ, який гравці багато в чому створюють самі. У EVE-online є офіційна історія і контент, закладений туди творцями гри. Але за сімнадцять років існування гри тисячі гравців створили власні альянси та держави, вели інтриги і розпочинали війни. Історія, створена гравцями, вже набагато більша і цікавіша, ніж та, що була створена авторами.

Шляхи спейсопери

Взагалі, якщо подивитися на історію спейсопери, то виявиться, що її розвиток мав досить чудернацький напрям. Судячи з усього, основні елементи, за якими жанр упізнають сформувалися ще у 19 столітті. Космічні польоти, бластери, геніальний і непереможний герой – усе це речі, які не були зовсім новими вже сто років тому. З тих пір книжна спейсопера еволюціонує в бік більш складних форм, перш за все соціальних і психологічних. При цьому в середині 20 столітя жанр ледь не помер, оскільки більшості авторів став просто нецікавим. Але вихід його на екрани спричинив масове зацікавлення і, як результат, відродження.

Як результат, зараз ми маємо достатньо парадоксальну ситуацію, коли жанр дуже популярний, але більшість поціновувачів знайомі з ним переважно по фільмам та іграм,які за своїм наповненням не так далеко відійшли від спейсопери солітньої давнини. В той же час, книги жанру пережили за останні 40 років бурхливу еволюцію, залишаючись при тому достатньо маловідомими.

Підписатися
Повідомляти про
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
Популярні публікації

Інші публікації за темою

Історія спейсопери: відродження і сучасність

Далеко за хмари: Як космічні кораблі бачать один одного

Історія спейсопери: відродження і сучасність

Труднощі і тонкощі коміксового перекладу — розповідає «Боривітер»

Історія спейсопери: відродження і сучасність

Кіберпанк: людина як лабораторний щур

Історія спейсопери: відродження і сучасність

Кіберпанк: політ крізь кролячу нору

Історія спейсопери: відродження і сучасність

Мальописи в Україні — підсумки 2020

Історія спейсопери: відродження і сучасність

Далеко за хмари: Як літають космічні кораблі (деякі примітки про «реалістичну спейсоперу»)

Історія спейсопери: відродження і сучасність

Історія спейсопери: відродження і сучасність

Історія спейсопери: відродження і сучасність

Історія спейсопери: від «Зоряних королів» до «Зоряних воєн»

Космічна опера

Історія спейсопери: «Золота доба»

Тиждень фантастики 2020

Тиждень фантастики на “Львів — місто літератури 2020”

Мавка

КОРЧМА: Мавка — примарна краса!

Івана Купала

КОРЧМА: Івана Купала – язичницьке свято з елементами християнства чи навпаки?

0
Будемо раді дізнатися Вашу думку про публікацію :)x
()
x
Догори