Чому “Толока” буде дном й доки нам ще страждати?

Вперше відеоряд “Толоки” я побачив, коли дивився “Мої думки тихі”. Як завжди, перед сеансом показували трейлери, й серед них був і трейлер цього містичного фільму. Ще тоді я подумав: “Це ще що за потуги на візуальний авангардний експресіонізм?” Картинка не вразила, про сюжет з трейлеру нічого не було зрозуміло й про фільм я одразу забув. Навіть не звернув на деякі слова уваги, розмірковуючи, що то, мабуть, добре, що актори вивалюють очі під серйозні фізіономії навколишніх, ніби вони знімаються у “Ґотемі”, та й атмосфера як у “Ґотемі” — якась фігня відбувається, кульову блискавку відбивають лопатою там, а всі удають, що так і має бути. 

Й на ці слова я тоді зовсім не звернув уваги (на 41 секунді відео):

Але вчора я побачив допис у спільноті “Альманах україномовної фантастики” — і в мене бомбануло, бо я нарешті ознаймовися з офіційним синопсисом фільму.

У Тараса Шевченка є балада про те, як закохалися у Катерину троє козаків. Свій вибір Катерина довірила долі: пообіцяла стати дружиною тому, хто визволить з полону її брата. Двоє з трьох козаків загинули, намагаючись виконати умови договору, третьому вдалося врятувати брата, але брат Катерини виявився не братом, а її коханим… Чекати «брата» Катерині у сюжеті фільму доведеться не одне століття, не старіючи та не втрачаючи надії. Ця розповідь, наче притча, пролітає крізь історію України, відтворює її драматичні та героїчні епізоди. Кожне випробування руйнує хату Катерини. Але вона вперто, як і багато поколінь українців, знову й знову піднімає її з руїн.

Вік української хати короткий — від війни до війни. Якби не толока, не було б де й зустріти свого коханого. Завдяки толоці жодна хата в Україні ніколи не була «скраю», завжди у центрі громади.

Дідько

ДІДЬКО-ДІДЬКО-ДІДЬКО!

Що за довбана віктимність? Що за збочений український буддизм “сансара то нірвана, страждання то просвітлення”? Чому знову історія про вікові біди, сторічний біль та драматичний героїзм героїчної драми?

Чому знову пропонується цей трагічний наратив “горіла хата, палала, людина нову будувала, на протипожарну систему й захист знову клала?”

Кому ви мені пропонуєте співпереживати? З ким ототожнювати себе? З терпіями, вибачте за жаргон?

Отже, толоку палять, а ми її знову будуємо, а її знову палять, а ми знову будуємо, а її знову палять, а ми будуємо, й чекаємо, поки сірники не закінчаться? Чому б не назвати фільм “Аб’юзолока”, бо, трясця, що за рольові моделі ви пропонуєте?

Блядські ці питання зайобують

Добре. Ок. Ну ладно, я розумію, що наша історія трагічна й нас гнобили всі, хто міг, а хто не міг — той приєднувався до гноблювачів й гнобив разом з ними.

Але ж грець вашій кінемотагрофічній мати та сторітелінґовому батьку — чому ви не зробите історію про мстиву Катерину, яка не чекає на коханого у кризі на нескінченних толоках, пантруючи, що якийсь доктор Мангеттен замість розстріляного відродження зробить відродження всесвіту за параметрами садка вишневого біля хати? Про Катерину, яка за кожну спалену хату являється до ворогів та спалює їм десять хат разом з ними? Історію про безсмертну містичну сутність, яка протягом 400 років являється під час смут, після біди, після страждань, після болю, щоб лиходії отримали відплату, а люди справедливість та надію. Історію не про пасивну “Катерину”, а про активну “Ольгу” — це я про княгиню Ольгу, яка дуже добре продемонструвала, що то треба робити, якщо шо щось пішло не так (моральні питання історичного рекетирства Ігоря залишаємо поза питаннями цього посту, мова саме про рольові моделі поведінки).

При всіх недоліках “Наших котиків”, я однозначно приймаю його головну перевагу — фільм продемонстрував, як і що робити з ворогами. А щодо “Толоки” — я знов відчуваю, що на нас чекає наратив про трагічну долю українського народу. Але я й так можу подивитися старі випуски про історію України з УТ-1, щоб пожуритися й зануритися у непозбувну журбу.

А я охочий до катарсису. Проте не вірю, що “Толока” зможе його мені подарувати. Звісно, хотілося б — але ні, й трейлер, й синопсис — все знову каже про фільм, який провалиться у прокаті, а винні будуть погані глядачі, погані влоґери та критики й агенти кацапії, звісно. Хто завгодно, крім поганої історії.

А потім люди дивуються, чому тупі комедії збираються в нас касу. Бо тупі комедії обіцяють просто тупу комедію, а не біль й страждання, яких  й так вистачає філістерам у повсякденності.

А що думаєте ви?

 
Популярні публікації

Інші НОВИНИ

 
dark nights death metal

“Dark Nights: Death Metal”: трейлер та OST

Лі Бардуґо

“Дев’ятий дім” Лі Бардуґо — анонс від Vivat

Hellboy Universe Essentials

Hellboy Universe Essentials — анонс від Dark Horse

Чому "Толока" буде дном й доки нам ще страждати?

У друці “Чорна пантера 2” та “Сендмен 7”

Bad Idea

Bad Idea: анонс “Eniac”, “Tankers”, “Whalesville”

Відьмак

“Відьмак. Плоть і пломінь” — передзамовлення від Vovkulaka

Fading Memories

“Відьмак. Тьмяні спогади” — анонс від Vovkulaka

Фаетон 3

“Фаетон: Дрімгакери” — анонс третього тому НФ-серії Марії Ланцути

У друці

У друці “Бетмен 8” та “Темна перемога”, “Диво-Жінка 2”, “Проповідник 5” і “Створити комікс” від Рідна мова

Дюна

Трейлер DUNE (офіційний та український)

Noblesse

Новини аніме-фантастики на 08.09.20: Noblesse, нові Higurashi, Burn the Witch, Jujutsu Kaisen, Golden Kamui 3

Комікс новини DC

Комікс-новини DC на 31.08.20: Гарлі Квінн, Панчлайн, Milestone Comics, Sweet Tooth

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Догори