Тиждень фантастики на “Львів — місто літератури 2020”

Тиждень фантастики 2020

Бредбері-конструктор: як зібрати Марс, Венеру та Ґрінтаун

Рею Бредбері було дуже просто написати оповідання, чи начерк, чи вірш – але дуже важко зібрати їх докупи в одну послідовну оповідь. І не дивно, що його Марс від початку був зовсім не тією планетою, яку ми знаємо за «Хроніками», що венеріанський цикл лишився переважно в чернетках, а повну історію дитинства в Ґрінтауні Бредбері спромігся розповісти лише через шістдесят років після того, як її замислив. Повчальна історія про те, як втілювати великі задуми – і що робити, коли це не вдається одразу.

Валізи без ручок: як нам ставитися до творчого спадку талановитих авторів із контраверсійними поглядами?

У 2017 році премія «World Fantasy Award» вперше за сорок два роки свого існування змінила форму нагороди. Раніше переможці отримули бюст Г.Ф.Лавкрафта, але після дискусій про його расизм і гомофобію було вирішено виготовляти нагороду в іншій формі: дерево на фоні повного місяця навряд чи когось обурить. Перегляд ставлення до тих чи інших авторів і їхніх творів – нова тенденція (чи радше нова хвиля цієї тенденції), яку ми спостерігаємо у фантастиці. Як реагувати на те, що наші улюблені автори схвалювали те, із чим ми нині не можемо погодитися?

Космічні жахи: від Лавкрафта до Воттса – і далі у чорні безодні всесвіту

Говард Філіпс Лавкрафт першим застосував слово «горрор» як визначення нового фантастичного жанру. І він же один із перших поєднав новостворені жахи з уже відомою на той час науковою фантастикою. Відтоді вже майже століття надприродні мацаки тягнуться до нас не лише з давніх гробниць чи океанської безодні – вони ж загрожують нам з космосу.

«…І бабай у кожну хату»

Український горор – чи не найстаріший фантастичний жанр в Україні. Зрештою, хто не читав «Вія» чи «Страшної помсти»? Чи не дивно, зрештою, що саме спільнота сучасних українських любителів жаху чи не одна з найзгуртованіших? Натомість складається враження, що вона ж – одна з найбільш замкнених, скерованих переважно на себе. Та чи так це насправді? Що пропонує читачам український горор, чим він відрізняється від зарубіжного, які нові виклики й нові теми на нас чекають?.

Вакцина з кульбабового вина. Дитинство у фантастиці.

Дитинство – найчарівніший і найжахливіший час у нашому житті. Час, коли ми ще віримо у чари. Час, коли ми найвразливіші до викликів і ударів зовнішнього світу. Чи не надто комфортним і ілюзорним зображували дитинство романтики від фантастики на кшталт того ж Бредбері чи Азімова? І чи не надто наші сучасники роблять його у своїх творах похмурим та жорстоким? Про дитячу фантастику і про дітей у фантастиці говорять на цій дискусії.

Майбутнє, яке настало, минуле, що лишилося

Ми часто говоримо про майбутнє як про щось, що перебуває десь там, далеко. Так само, зрештою, ми говоримо й про минуле, — і не усвідомлюємо, що насправді вони тут, поруч. Відродження тоталітарних суспільств і проекти Ілона Маска, гібридна війна та коронавірус – здавалося б, усе це теми з геть різних оповідань і повістей, та ж от вони, тут, поряд. Чи здатна наукова фантастика зарадити викликам, які ставить перед нею нинішній час? Чи відтепер її роль – виключно розважати читачів? І зрештою, що коїться з українською науковою фантастикою тут і зараз?

Популярні новини

Популярні відгуки

Популярні огляди

Підписатися
Повідомляти про
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Нам до вподоби Ваші думки, будь ласка, прокоментуйте :)x
()
x
Догори