Umano e imperfetto: “Ера Емілія” І.І. Мендор

Umano e imperfetto

Umano e imperfetto

Якесь-таке відображення особистого відбуваючого.
Ніщо не зупинить ніщо, час якого настав.

📜 Автор: І.І. Мендор
📗 Книга: «Ера Емілія»

Я не знаю, як охарактеризувати одним жанром книгу І.І. Мендор “Ера Емілія”. Розпочинається все, як магічний реалізм з нотками coming-of-age розповіді, потім роман входить в плоскість романтичних відносин, щоб далі звернути в річище (схоже центральної частини твору) антиклерикалізму і секуляризованого памфлету, а це все потім густо доповнюється трилером, екшоном з погонями, стріляниною, зламаними ногами і шиями, мелодрамою і розбитими ідеалами, високодуховними матеріями идущих-к-реке і різними чудесами.

Можна в принципі сказати, шо це соціальна трансцендентна фантастика, і не морочити собі сраку.

Дату 26 квітня 1986 р., мабуть знає кожен українець, і, після успішного серіалу від НВО, який я до сих пір не подивився, повинні вже знати і в Азії, Європці, двох Америках, Африці з Океанією. Катастрофа, яка міцно увійшла в людську пам’ять і яка схоже надихнула авторку на написання цього роману. Розпочинається все в Прип’яті. Емілія, дівчинка чотирьох років, починає бачити всяке деяке гівно, а саме, дивних осіб на вулиці: високих, лисих, з вузькими очима і постійним поглядом у небо. Хз поки хто це, шо це, але за свою оцю поведінку вони отримали від неї своє ім’я — небо/неби. Як ясно потім, такі собі передвісники майбутньої катастрофи на ЧАЕС.

Все місто евакуюють, сім’ю Емілії також, але не її саму, бо ці Неби “уговорили” матір і батька залишити дівчинку в себе для виховання. Як і чому, не понятно. Схоже лише, шо дитина має якийсь дар, і мета небів його розвинути.

І так, разом з життям у місті-привиді, у викиді хіралія радіації, проходить телепатичне навчання, виховання, філософські розмови, чуть схожі правда на цитатки з пабліків типу Просветление/Познай себя. На дереві ніхто не висить, очі всі цілі. Емілія вривається в Непізнане з новим імям — Ера. А мета цього всього це навчити її “бачити через простір і час, бути єдиним з ними”. Щоб шо і навіщо, дитині було не ясно. Але не все йде гладко. З частими невдалими спробами керування погодою, взяттям різної енергії, читанням думок, трансформацією предметів в інші предмети та іншими фокусам(повний букет), неби вирішують звалити від Емілії, бо, кажуть, прийшли вони надто пізно, прогресу так і немає, преисполниться дівчинці не вийде. Коротше, як з’явились, так і пішли, ті неби.

І от після цього, дівчина, вже як десять років сталкерить в Зоні, читає книжки, бігає з дикими собаками, тікає від наркоманів, бачить енергію, різні світи і місця планети, одним словом, самовиховання йде повним ходом і без неб. Правда, допоки в Прип’яті не приїжджають чергові туристи, і Емілія-Ера знайомиться з Савою…

Така вот завязочка. Мені навіть сподобалась. Більше, мені найбільше сподобалась саме ця частина. Такий собі, твір-виховання, але в прип’ятських єбенях, плюс якісь космічні істоти. Далі тож було окей: романтичні сети, урбаністичні, лісові, потойбічні і т.д. Хоча, через рясну лексику в дусі нью-ейдж і подібного потойбічного високого мозгойобства, інколи було важкувато продиратись далі, шо є то є.

Але, не зважаючи на це, навіть подумалось, шо цей твір можна було б включити в шкільну програму і радити школярчеству — помилуйте, якшо Ковчег Всесвіту годиться для середнього та старшого шкільного віку, то чому б і “Ера-Емілія” не підійде? В порівнянні з романом Руденка по мірі упоротості по вищим матеріям — робота Мендор це просто легкий джогінг в парку, ну, але під якийсь кислотний матспейсрок. Тут штука/проблема/перепона для цього, окрім поступової інтенсифікації розпливчастої трансцендентності, може бути і в явному антирелігійному контексті. Людоньки, де б це бачили, шо антагоніст твору є священик/ксьондз, і не просто такий собі поганенький і карикатурний дядько, а цілком негативний персонаж, зі своєю командою злих міньйонів посіпак? Не уявляю, шоб в наших школах таке прочитали на уроках, клірики ґвалт підняли би. Духовність слов’ян не витримала б ці релігійні диспути з приниженням панотця, його ницість, адюльтерство, фанатизм, кіднеппінг і пряме насилля.

Але з іншого боку, антирелігійна ідея фікс і акцент на домінації над церковною думкою (я навіть декілька разів кекнув), мені здається, не сильно зіграло роману на користь. Часто здавалось, шо авторка явно чи то мстила комусь, чи воювала зі своїм минулим, вела дискусію з кимось, чи ще щось, різні ж ситуації бувають, хз. І замість того, шоб заглибитись і концентруватись на магічному реалізмі і урбаністичному фентезі, шо явно (десь більше, десь мало) проступало в тексті, і було досить непогано, твір в боротьбі з фальшивою духовністю, сам звертав у месіанство і розмиту метафізичну риторику. Звичайно все на особистому рівні, цілком допускається можливість прийняття нових істин і “відкриття очей” для когось іншого, мені просто не зайшло, шо ж. Хоча потрібно сказати, деякі сцени навіть непогані, наприклад, опис своєрідного пекла сучасних людей Ери Споживання, чи апокаліптичні видіння майбутнього, і ще там парочка.

Окрім пошуку суті буття/свого Я, сімейних проблем, злих ксьондзів, кохання і зради, ще текстурки персонажів, їх там вдосталь, нормально промальовані, діалоги, хоч інколи здаються чуть штучними, але можна назвати їх навіть не не цікавими. Штош. Книга підліткам повинна б сподобатись, мож і іншим.

6 Глибоких Старців з 10 Калі-юга крокує далі.

Дописи за темою

Umano e imperfetto: "Ера Емілія" І.І. Мендор

Beauty and Gloom: Що почитати: 3 книжки про подорожі в часі | Сучасна фантастика

Моцарт 2.0

Grumpy readerka: “Моцарт 2.0”

Танець недоумка

Людмила Смола: «Танець недоумка»

Діти Дюни

Відгуки та й отаке: “Діти Дюни”

Поштова лихоманка

Олександр Гнатюк: «Поштова лихоманка»

Umano e imperfetto: "Ера Емілія" І.І. Мендор

Здена Тесличко: “Кантика для Лейбовіца” Волтера Міллера-молодшого

Umano e imperfetto: "Ера Емілія" І.І. Мендор

Відгуки та й отаке: “Ехопраксія”

Заколот

Trip w/ Book: «Заколот» Володимира Кузнєцова

Umano e imperfetto: "Ера Емілія" І.І. Мендор

Книжки опосума: “Тінь на порозі” Нати Гриценко

Umano e imperfetto: "Ера Емілія" І.І. Мендор

Олександр Гнатюк: «Ехопраксія»

Механічний апельсин

Відгуки та й отаке: “Механічний апельсин”

Umano e imperfetto: "Ера Емілія" І.І. Мендор

Олександр Гнатюк: «Сліпобачення»

Підписатися
Повідомляти про
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Нам до вподоби Ваші думки, будь ласка, прокоментуйте :)x
()
x
Догори