Umano e imperfetto: “Ковчег Всесвіту” Миколи Руденка

Ковчег Всесвіту
Umano e imperfetto

Umano e imperfetto

Якесь-таке відображення особистого відбуваючого.
Ніщо не зупинить ніщо, час якого настав.

📜 Автор: Микола Руденко
📗 Книга: «Ковчег Всесвіту»
 

Шо буде, якщо об’єднати фантастику, ледь відчутні вайби Філіпа Діка, дистопію, українську журбу, метафізичний нью-ейдж в дусі Бердника, альтернативну фізику, національну винятковість, імена з ХІХ ст., незвичну лексику,, антикапіталізм і, звичайно, трошки шовінізму і упередженості?

Відповідь: “Ковчег Всесвіту” Миколи Руденка, написаний в 1990 р. в Джерсі.

Далеке-далеке майбутнє, планета Земля майже вся затоплена через кліматичні зміни, проблеми з перенаселенням, занепад всіх устоїв і моралі, почало зароджуватись багато “калік і дебілів”, Нью-Йорк і Джерсі затоплені, без ліфтів, каналізації, питної води, бовтаються серед пожеж, сміття та екскрементів, люди живуть наче звірі (чорт, прям уявляється Руденко друкуючи, з діалогом а-ля “Аll the animals come out at night – whores, skunk pussies, buggers, queens, fairies, dopers, junkies, sick, venal. Someday a real rain will come and wash all this scum off the streets”), китайці пішли війною на Росію, і заселили Сибір разом з японцями, взялись за Нью-Йорк, самі ж росіяни, через свій алкоголізм, бездуховність, нехіть до праці, були повністю асимільовані піднебесниками. А Україна? Хм, Україну, на щастя, майже не залило, отож “сьогодні українці годують своїм хлібом усю Європу”, бо там де панує Пантократор… стоп, про це можна потім.

І от, коли таке твориться, з’являється звістка про відкриття планети Лем, (да) і Сибірська Академія Наук на чолі з китайським росіянином/російським китайцем Макаровим запуска до світила астероїдний астероїд, звичайно, з сотнями людей… еее, на борту. Але астероїд непростий, а тераформований, якщо так можна сказати, шось подібне до планетарія накритого якимось вундер матеріалом, з надровою системою садів, вілл, зал, бібліотек, обсерваторії. Населення класово розгалужене: робочі живуть під землею, багаті нагорі — шикують, працівники, які на поверхні носять спец кліпси,“сережки”, з допомогою яких, “костоломи” наглядачі можуть відстежити їх. Власне в результаті виходить мікс з Шоу Трумена і Snowpiercer, плюс зореліт з камня і українці, поляки і росіяни на ньому.

Небесне тіло летить собі до мети, а Прокіп і Гелена гуляють там по пшеничному полю в ідилії. Він простий працівник, вона донька віце-президента астероліта Мірека Лятошинського (я ж казав, потім ще з’являться: Мотря, Мирон Грива і… Ендрю). Гуляють вони собі, аж раптом Прокіп відчуває десь найобку, каже, шо місяця немає, сонце не справжнє, зірки фейк, всюди хтонь. Проходить чуть далі, запримітивши шось, піднімає руку до зірки, хапає її, і виявляється, шо то ніяка не зірка, а банальний світовий зайчик, світовий ефект, прям як світломузика в районному Домі Культури.

Ну тут і клубок починає розмотуватися для нас: президент астероїда з кучкою привілейованих осіб є майже безсмертними, завдяки ліжкам-апаратам, “які створювали активне поле, а воно вже повертало все, шо організм тратив за цілий день”, живуть вони вже років десь триста, встановлений устрій — шось подібне євгенічної диктатури: повсюди встановлені камери спостереження, кількість населення жорстко контролюється, зайвих, “генетично безвартісних” відправляли у відкритий космос, вагітні жінки, навіть з бомонду, в разі вагітності не могли б стати безсмертними; представникам націй змішуватися не можна, навіть українцям з поляками, навіть, якшо “ їхні народи ворогували, але зрозуміли, шо у світі немає рідніших народів, і так навчилися дружить” але “духовне нівелювання національних ознак має привести до виродження так само, як і тривале кровозмішення” тому ніяких hej, hej sokoly; президент ж, той самий Макаров, рулив всім, кайфував зі своїм блекджеком і гаремом.

Справа нашого Прокопа розібратись з цим всім, боротись (марно?) проти несправедливого світу і ворога, тим більше, він потім просувається по кар’єрі, вчиться, стає співробітником обсерваторії, проводить (мета)фізичні диспути з Лі Шуанем, бачить бога…

Так вимальовується плацдарм для непоганої дистопії, тим більше, автор, несладко хлебавши в СРСР і, походу, був не сильно вражений США, міг б розмалювати дивний новий світ у всіх красках. Але ніт. Автор був філософом. Автор був країнським філософом в штатах. Тому в тексті переплітаються розлогі монологи на національну тематику, моральні максими, політ-економічні думки, такі частини мови, як “бовваніла, вкоськати, зодягнути, шибайголови, баляндрасив”, все це разом з виплеском метафізичних і онтологічних понять і проблем, все з великих літер, ясно ж: Галактична Монада в центрі галактик, Любов як Особа,як Мати Всесвітньої любові, Чистий Розум,Чистий Дух, незрівнянна Могутність, Світова Любов, Невмируще Життя, Плазма Шо Мислить і т.д. От кілька цитат:

«Суто земна історія — це лишень інкубаторний період. Жовтороте пташеня має здобути могутні крила й випурхнути з гнізда — сини Землі згодом перетворяться на синів Галактичної Матері. Це неминуче! Саме в цьому й полягає сенс людської появи на світ. Люди, досягнувши космічної зрілості, мають стати червонокрівцями Всесвіту. Ми просто пізніше від інших вилетіли з гнізда. Але ж хтось вилетить пізніше від нас…»

«Оті самі стихії, які ви називаєте мертвими. Ядра галактик — ось найвища форма життя!.. Галактична Монада, юначе. Ви хоч розумієте, що я кажу?.. Правда, в ієрархії Всесвіту Галактика не є найвищою системою. Існує Метагалактика — це фактично те ж саме, що Всесвіт. Найвищою формою життя слід вважати Світову Монаду. Але вона для нас недосяжна. її можна осягнути лише розумом. Це, якщо хочете знати, Бог-Батько. А Галактична Монада — то є Бог-Син. Нам досить навчитися спілкування з Сином.»

Такого, насправді, доволі багато. Чим далі в ліс, тим більше Монад. Дохуя Галактичний Монад і Бога, фух. Плюс філлерські діалоги, вривання автора в текст з його “мабуть читач здогадався вже… ми вже згадували, шо” руйнує атмосферу, яка вже є, і виглядає доволі недоречно і наївно. Щодо героїв, ну не знаю, нічого особливого і привабливого, мінімум опису, більше води.

І це, як вже казав, з нормальними передумовами для сюжету, тим більше, шо Прокіп повинен перетворитись в такого собі революціонера, бачачи, як в печерах розпинають людей, панує несправедливість, голод і страх перед “комісією”, яка обирає, генетично “не таких” людей для подорожі до вакуума. А потім там з’являються ще Сини Галактичної Матері, забирають тіла, випущені в космос злим супостатом, і повертають їх до життя…

Звичайно, подібний метафізичний фарш може комусь сподобатись, навіть хтось зможе знайти собі свою маленьку істину — скільки людей, стільки людей, but, but but, роман для “для середнього та старшого шкільного віку”, імхо, це чуть занадто. Хоч зараз твір читається, ну, нормально і швидко, для школярів він буде мукою, але знов ж таки, ху ноуз, ху ноуз.

Так як прочитав тільки половину, тому й оцінку важко поставити. Дочитаю, але сумніваюсь, що далі буде шось нове, як в плані сюжету, так і по “метафізичній” стороні, в принципі, навіть вже уявляю, як там все може закінчитись.

Ну і наостанок про журбу і долю. Як спустився Прокіп в печери, побачила його Мотря, та й пита його:

«— А що таке вітер?

Прокіп з подивом окинув поглядом Мотрю: звідки це в неї? Семен виводив своїх учнів під штучне небо колонії, але там ніколи не буває вітру. Про вітер можна було дізнатися лишень з книжок.

— Що таке вітер? — механічно перепитав хлопець, підшукуючи відповідь. — Де ти чула це слово?

Обличчя дівчинки мовби осяяло ранкове сонце, коли вона захоплено продекламувала:

Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма.»

Прокіп пояснив сестричці, що таке вітер, а відтак почав розповідати те, що й для нього самого відкрилося лише недавно: на планеті, яку вони покинули, є благословенний край. Клімат не холодний, але й не жаркий, ґрунти надзвичайно родючі. Люди цього краю звикли все брати зі своєї землі. Вони ніколи не ходили війною на інші народи, зате близькі й далекі сусіди приходили, щоб винищити їх і загарбати їхню землю. Так тривало впродовж тисячоліть. І якби не з’явився поет-про-рок, чий вірш вона прочитала, українці щезли б як нація. Проте їм після багатьох століть бездержавності таки ж вдалося вибороти незалежність. їхня самостійна держава остаточно сформувалася лишень на межі третього тисячоліття.

— А тепер? — дивлячись на брата по-дорослому, запитала Мотря.

Якби ж то Прокіп міг відповісти на це запитання! Він перелопатив усю бібліотеку, але про свою батьківщину не знайшов ані слова. Та й не тільки про свою. І все ж Прокіп вірив: там, де панує Пантократор, справедливість не може бути розтоптана навіки. Український народ так багато страждав, що третє тисячоліття по справедливості мусіло належати йому.»

Все, як і думав, закінчилось гепі-ендом. Єднання з Галактичними Монадами, Галактичною Матір’ю і Галактичними Синами пройшло успішно. Тиранія переможена, хоч і встановлений демократизм викликає нарікання. Все не так нашим людям.

Одним словом, пантеїзм рулить, мікро-макрокосмос, as above so below, (до речі, назва крутого хорора, дивився разів три), всі діла.

Залишились лише справи будені, в основному у Прокопа. Взагалі, персонаж покрився новими красками: коли його сестру Мотрю викинули в космос, він сильно побивався цим, бо міг її врятувати, але не врятував…

«і нараз усвідомив, що думаючи тільки про Мотрю, він впадає у тяжкий гріх перед Галактичною Матір’ю».

Красномовно.

Потім у нього починаються любовно-чуттєві флуктуації. Спочатку Прокіп помічає, шо

«його друг дитинства володіє тією чоловічою вродою, в яку закохають не лише жінки»

Але далі ця лінія не розвивається, а шкода. Натомість постає трабл з обранням собі жинки, і варіантів в нього три. Шоб найкраще описати підійде цитата:

«Ці нелегкі роздуми звільнили Прокопа від почуття приреченості. Справді, якщо Мотря не зможе стати його дружиною, немає сенсу п’ятсот років катувати себе самотністю. А раз так, то він мусить подякувати Сільвії за те, що позбавила його муки ревнощів. Це таки вельми важливо, бо Прокопові належало шукати примирення з Геленою.»

Сільвія і Гелена банальні романи. А Мотря, так, його сестра, яка через 500 років стане його дружиною. Це Прокопу сказав супер комп’ютер-візіонер, зчитуючи генетичний код людини і тд. Ну ладно, інцест діло сімейне, просто, але коли ти занурений в духовне русло Галактичних монад, такого повороту явно не очікуєш:

– А ти пригадуєш, що казала наша матуся?..
– Пригадую, Мотре.
– Повтори!..
– Ти будеш мені вірною дружиною. Дівчина обвила руками його шию, вуста злилися в поцілунку.

Галактичні сини виглядають, як старогрецькі боги, під три метра росту, блондини, голубі очі.

Ще, як виявилось, Землю ціленаправлено зруйнував сам Космос-Бог. Але не до кінця. Бо сини галактики, метнулись туди, забрали поляка Яна та привезли на Ковчег. І він скозав: після ряду катастроф всі континенти постраждали, Америка, Росія, Китай, майже вся Європа, і хоч пізніше Земля почала відроджуватись, людей залишилось дуже мало, але (сама м’якотка):

  • > Україна вціліла (разом з Польщею)
  • >”трапилось так, що найменше постраждали саме високорозвинені нації”

Ор.

Я не знаю, нашо я це все читаю. Це ж я ще старався обрати саме адекватне і цікаве, а шо там ще залишилось.

 

Дописи за темою

The Reckoners

Володимир Кузнєцов: “The Reckoners” Брендона Сандерсона

Абрахам Грейс Мерріт

Відгуки та й отаке: “Гори, відьмо, гори! Повзи, тінь, повзи!”

Umano e imperfetto: "Ковчег Всесвіту" Миколи Руденка

Beauty and Gloom: Що почитати: 3 книжки про подорожі в часі | Сучасна фантастика

Моцарт 2.0

Grumpy readerka: “Моцарт 2.0”

Танець недоумка

Людмила Смола: «Танець недоумка»

Діти Дюни

Відгуки та й отаке: “Діти Дюни”

Поштова лихоманка

Олександр Гнатюк: «Поштова лихоманка»

Umano e imperfetto: "Ковчег Всесвіту" Миколи Руденка

Здена Тесличко: “Кантика для Лейбовіца” Волтера Міллера-молодшого

Umano e imperfetto: "Ковчег Всесвіту" Миколи Руденка

Відгуки та й отаке: “Ехопраксія”

Заколот

Trip w/ Book: «Заколот» Володимира Кузнєцова

Umano e imperfetto: "Ковчег Всесвіту" Миколи Руденка

Книжки опосума: “Тінь на порозі” Нати Гриценко

Umano e imperfetto: "Ковчег Всесвіту" Миколи Руденка

Олександр Гнатюк: «Ехопраксія»

Підписатися
Повідомляти про
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Нам до вподоби Ваші думки, будь ласка, прокоментуйте :)x
()
x
Догори