Umano e imperfetto: Second Life

second life
Umano e imperfetto

Umano e imperfetto

Якесь-таке відображення особистого відбуваючого.
Ніщо не зупинить ніщо, час якого настав.

Пітера Воттс не тільки автор хардової фантастики, морський біолог, люблячий (напевне) муж і вірний громадянин Канадійщини, але ще веде свій блог більш-менш часто. І от він там написав про проект Second Life (чи Sansar якщо говорити про VR) — це соціальна мережа/3D cимулятор розроблена компанією Linden Lab в 2003, кількість юзерів сягає приблизно одного мільйона.

Окрім створення у цьому світі (The Grid) скінів, товарів, авто, одягу, будинків, творів мистецтва; кастомізації шкіри, волосся, анімації, поз, жестів та всякого іншого мінливого гівна, цей вид 3D сендбоксу має віртуальну економіку – валюту з зворотньою конвертацією (звичайно, зовнішній світ, шкіру, цицьки і пипки ти можеш вдосконалити, але тільки за дорогі шекелі, а дефолтний профіль і все інше — є доволі примітивним, плюс пека потужність системи як фактор якості оточення ), тобто в грі є можливість вивести свій прибуток на PayPal, і проводити свої тіньові бізнес-схеми; ще тут можна проводити і проводять навчальні програми і курси, віртуально вивчають мови, і це повинно бути ефективно, а всякі корпорації вже відкривають свої відділи для працівників з віддалених земель, ну, і звичайно же ж, для навару грошенят, куди ж без цього; і на крайняк вже можн послухати радіо, музику, подивитись стріми фільмів, а потім піти взяти участь в самурайському двобої чи когось нашпигувати свинцем, трясця його матері, зі свого Сміт-н-Вессона.

Безумовно, там де дохуя людей і грошей, там не обійтись без скандалів, інтриг і розслідувань. В історії Young Second Life відбувалось всяке гівно, все як в житті: від проблем з податками, внутрішнім ігровим бізнесом, через це справи в ФБР, педофілія і дитяча порнографія:

Jason Farrell, an investigative reporter for Sky News in the U.K., remembers what happened:

Eight million people inhabited one virtual world called Second Life. The possibilities for wrongdoing were very real. So when my editor asked me to create an avatar and investigate crime in this virtual world, it was not long before one user contacted me with a disturbing tale.

Her avatar, called Harmony, was a winged angel. We met on a virtual island where she told me about the Second Life place called “Wonderland”.

“It’s a pedophile ring,” she said. “They do all sorts of dreadful things.”

Wonderland was a candy-coloured children’s playground with a mix of child and adult avatars. The adults were tall and domineering, the children petite but sexually attired in mini-skirted school uniforms.
One could only assume the child avatars were controlled by adults.

The characters had virtual homes equipped with a perverse mix of cartoon videos and sex toys. They could simulate any sexual fantasy they desired.

I was as close to seeing inside the mind of a pedophile as I ever wanted to be.

Скандали через копібота, який нібито був зв’язаний з власниками Linden Labs, і який крав та клонував різні предмети ігрового світу, дорогі, подекуди й унікальні предмети. Доходило до мітингу і протестів у грі, з транспарантами: “Linden Lab once again did hurt our world (sic?)”. Були розборки з кампусами університетів, незаконні продажі землі, крах місцевих віртуальних банків з втратою реальних грошей (в деяких випадках мова йшла про 700тис. зелених), ну і самий жахливий і контроверсійний інцидент: на справжнього мільйонера, який давав інтерв’ю журналістам у віртуальній студії, відбулась атака АНІМОВАНИМИ ЛІТАЮЧИМИ ПЕНІСАМИ. Відбитись від неї вдалось, але чому вона відбулась чи хто її замовник, ніхто не знає і, скоріш за все, так і не дізнаємось.

От такий вот прекрасний світ, впевнений він має ще більше прихованих/негаданих можливостей, лулзів і страхів, але *Дружко_мем.жипег* але Пітер Воттс же ж не про це згадував. Він пише, що Bernhard Draxtor aka Drax, проводить у віар світі зустрічі-бесіди з різними гостями (от напр. до нього приходила жінка Джеффа нашого Вандермеєра) і… і все, більше він нічого не пише. Але подивившись в ютубі про Draxa я наткнувся на його документалку, десь цікаву, десь нудну, Our Digital Selves: My Avatar is Me про терапевтичні ефекти від 3D світа Second Life і VR Sansar для людей з інвалідністю, з депресією, ПТСР, епілепсією, та іншими; як сама гра-симулятор дає їм віддушину і нагоду використати свої втрачені можливості побігати чи поспілкуватись з подібними для себе людьми. Годинний фільм розкаже історії декількох персонажів, чому вони живуть в тому світі, що він їм дає, чого вони хочуть добитись і що довести. Ну і звичайно, вони покажуть своїх (недешевих) аватарів, віртуальних дітей та друзів і т.д.

А почитати по муду безперечно підійде розповідь Теда Чана The Lifecycle of Software Objects – про милих петсів, робо-дігітантів зі штучним інтелектом у віртуальному 3D світі і про взаємодію їх з реальним світом і людьми, про вливання AI мобів в наш світ, про їх юридичну легалізацію і сексуальне рабство.

Підписатися
Повідомляти про
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Нам до вподоби Ваші думки, будь ласка, прокоментуйте :)x
()
x
Догори