Українські мальописці. Частина 2: Анатолій Василенко

Анатолій Василенко
Френкове Кубло
Френкове Кубло

У сьогоднішній частині арки постів про коміксоробів України ми поговоримо про, напевно, найвпізнаванішу постать серед представників дев’ятого мистецтва – Анатолія Петровича Василенка.

Майбутній художник народився 7 листопада 1938 року в селі Нижня Ланна на Полтавщині. Ще змалку створював карикатури, та скетчі. Першою карикатурою художника було зображення двоюрідного брата. Натомість улюбленою темою малюнків Василенка завжди були кицьки, тому й прізвисько він собі заробив відповідне — “Котячий Художник”.

Українські мальописці. Частина 2: Анатолій Василенко

У 20 років Василенко вже був одружений, мав дітей та отримав роботу на цукровому заводі, де продовжував малювати:

“Усе життя моє було на коміксах та карикатурах, не сказав би, що комікси були основою моєї творчости, але вони були паралельні неї все моє життя… На заводі я малював пригоди, що спостерігав щодня: крадіжки цукру, втечі від охоронців, випивання в генделику після робочого дня”.

Анатолій Василенко

У 1959 року навчався в Миргородському керамічному технікумі, у 1960–1961 роках — у Київському училищі прикладного та декоративного мистецтва. У той самий час Анатолій починає працювати у культовому журналі “Перець”, як карикатурист.

Саме карикатури художник уважає своїм творчим надбанням та основою: політика, алкоголізм, кооператорські рухи, махінації, проблеми міліції та багато иншого.

Менше з тим, перейдемо до коміксів, яких у Василенка було не мало.

Більшість коміксів були зроблені у вигляді пригодницьких скетчів у дитячих журналах, одним з яких був розгорткою до вищезгаданого “Перця”, з не дуже оригінальною назвою “Перченя”. Також малював для “Малятко“, “Барвінку” та “Піонерії” яка згодом стала “Однокласником“.

У 70-ті та 80-ті роки Василенко видав два повноцінних комікси: “Пригоди Тимка-Звіролова” та “Пригоди кота Чорнолапенка” відповідно. В обох виданнях Анатолій виступав як автором, так і художником. А в дев’яності вийшла збірка “Країна Чарівників”, що виходила періодично у бурлескному дитячому журналі “Кока”.

У 1977 році митець був відзначений званням Заслуженого Художника УРСР, а у 2005 званням Народного Художника України.

Зараз Анатолію Василенкові 82 роки, він і досі працює як незалежний художник, робить карикатури, ілюструє дитячі книги, співпрацює із виданнями «НВ», «Kyiv Post» і «15 суток» та все ще є відкритим до нових поколінь, відвідує фестивалі, та дає інтерв’ю. Наприклад кулька років тому дав невеличке інтерв’ю інформаційно- розважальному каналу про комікси “Третя Паралель”.

Наразі це все, наприкінці статті надам посилань на цікавинки за темою допису:

Підписатися
Повідомляти про
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Будемо раді дізнатися Вашу думку про публікацію :)x
()
x
Догори