Книга 1
Про «Сагу» я знав давно – і всі відгуки були аж надто захопленими, щоб можна було їм беззастережно вірити. Тому я чекав на видання українською, але намагався особливих сподівань на книжку не покладати.
Мушу визнати: «Сазі» вдалося мене захопити, от буквально з перших сторінок. І насамперед навіть не сюжетом (хоча з ним там теж усе ОК), а світом, який за духом дійсно скидається на всесвіт «Зоряних війн». Очевидно, що автори цей світ вигадали і продумали, і вони явно насолоджувалися процесом створення цих всіх примар, розумних кішок, чуваків із моніторами замість голови, велетенських черепах, крилатих загонів швидкого реагування, космічних дерев і т.д. Що цінно: весь цей калейдоскоп не вивалюють на голову читача, кожна нова сутність подається вчасно, контекст дозволяє зрозуміти що й до чого.
А те, що неясно з контексту, пояснює та, хто є за сумісніцтвом і макгаффіном (макгаффінкою?) цієї історії, і донькою її головних героїв. Це поки ще немовля на ім’я Ліщина, що народилося від представників двох розумних видів: крилатих та рогатих гуманоїдів. Крилаті та рогаті ворогують між собою віддавна, з певного часу ця війна вийшла за межі їхньої рідної системи (зокрема й для того, щоб не зруйнувати планету і її супутник, на яких мешкають ці два народи).
Браян К. Вон і Фіона Стейплз починають історію з того, на чому закінчив Шекспір: тут двоє закоханих із ворогуючих родин не померли, а народили дитину. І якщо в Шекспіра смерть Ромео і Джульєтти примирила Монтеккі з Капулетті, то за живими Аланою і Марком полюють представники одразу кількох сторін. Кожна з цих сторін має екзотичну зовнішність, різні мотиви, власні проблеми і власні скелети у шафах. Жодна – не убезпечена від травм чи смерті. (Деякі, додамо, смерть, власне, уже пережили чи, якщо хочете, переіснували й непогано почуваються у своєму нинішньому стані).
Чи ще підкупає «Сага» — відчуттям простору, повітря. Підозрюю, що це враження виникає завдяки збільшеному формату українського видання. І я не певен, чи за кордоном цей комікс випускали у аж такому форматі – принаймні всі видання, що я бачив, були меншими.
Слід зауважити, що «Сага» — це історія на 18+, герої тут дорослі й поводяться як дорослі; переклад Ярослави Стріхи теж не адаптований на менший вік, тому врахуйте це. Звісно, «Сага» не «Проповідник», але дітям я би її дарувати не радив. Натомість для дорослого читача, любителя фантастики, це видання – шикарний подарунок. Сам я перед тим, як писати відгук, залюбки перечитав перший том і терпляче (насправді – ні! коли вже випустять?!..) чекаю на другий.
(За фото дякую Lina Kwitka).
Популярні публікації
