Володимир Арєнєв: “Сага. Книги 2 та 3”

Сага 2-3
📜 Автор: Браян К. Вон
🎨 Художниця: Фіона Стейплз
📗 Мальсторія: «Сага»
Книга 2 й 3
📇 Видавництво: Рідна мова

Я вже писав про перший том «Саги», а тут під’їхали одразу другий і третій – і зізнаюся, відкривав я їх з певним острахом. Зазвичай так часто буває: автори вкладаються у початок серії, бо розуміють, що інакше вона «не злетить», а потім, на хвилі успіху, розслабляються.

У випадку з «Сагою» цього не сталося – і проблеми там зовсім іншого характеру. Дочитавши третій том ти хочеш от просто зараз дізнатися, що було далі, — а не можеш, бо четвертий ще українською не видали. Ну, і для того, щоб наблизити цю омріяну мить, лишається тільки одне: писати відгук, сподіваючись, що він приверне увагу до серії нових читачів.

Чим мене підкупає «Сага» — це кількома базовими ознаками.

1. Світ. Він нагадує «Зоряні війни» за тією ілюзорною хаотичністю, де може бути от будь-що. Космічні кораблі-дерева. В’ючні моржи. Гуманоїди з екранами замість голови.
Автори грають на полі класичної космоопери (нагадаю, що нова космоопера більш вимоглива до правдоподібності зображуваних світів), але у старі міхи вони вливають добре витримане вино: проблематику, яку ми навряд чи знайдемо у Едмонда Гамільтона чи «Дока» Сміта. І тут ми переходимо до другого пункту.

2. Тематика «Саги». Кожен том торкається кількох тем, причому в їх актуальній інтерпретації. Так, антивоєнну фантастику писали давно, тема ця ніколи не застаріває (а шкода!) Однак у «Сазі» ми бачимо ще й те, як працює війна інформаційна. Бачимо, як підважують автори тезу про типовий розподіл ролей у сім’ї. Бачимо, як вони намагаються з усіх боків дослідити тему впливу війни на різних… «людей», напишу я, аби не уточнювати, що, власне, жодної людини в строго біологічному сенсі ми тут і не знайдемо. А ще другий і третій томи присвячені стосункам між поколіннями батьків і дітей, різниці між текстом і його творцем, ціні, яку доводиться платити за бажання помститися…
Власне, «сім’я» та «війна», певно, два основних тематичних кола, які окреслюють автори – а потім починають раз у раз по-доброму дивувати читача, повертаючи наче звиклі теми під новими кутами.

3. От тільки «Сага» — аж ніяк не моралізаторський чи філософський комікс. Що насправді тішить – це здатність авторів до іронії й до пафосу, все доречно й у потрібних пропорціях.

4. Видно, як на рівні сплітання історії автори ростуть над собою. Вони додають нових персонажів, але не переобтяжують оповідь й не ризикують заплутати читача у кількості нових персон. Навіть тематично переходи між різними сюжетними лініями зроблені дуже продумано – і це нагадує майстерну шахову гру.

Історія двох дезертирів-утікачів, що закохалися одне в одного, обтяжується у другому тому появою батьків Марка, які аж ніяк не втішені тим, що їхній син одружився і має дитину від Алани – представниці ворожого виду. За подружжям полюють сили обох держав, наймані вбивці, а ще – колишня дівчина Марка. 

Найцікавіше, що автори змушують читача симпатизувати навіть переслідувачам: у кожного з них своя доля, своя мотивація, своя трагедія.

Образ дивакуватого письменника-фантаста потішив окремо – зокрема й тому, що він явно списаний із Семюеля Ділейні (поґуґліть, а ще краще – пошукайте його твори, він того вартий; і так, один з персонажів «Сапієнсів» теж названий на честь цього письменника). Ну і звісно, одна з моїх улюблениць – Брехлива кішка!..

Словом, якщо ви любите захопливі історії в яскравих декораціях, написані не тільки задля розваги, — люто раджу! (Але мушу попередити: якщо вам немає 18-ти, «Сага» може містити надто відвертий контент, да!) Окрема подяка видавчині Марії Шагурі і перекладачці Ярославі Стріха, бо це той випадок, коли недбалий переклад міг запороти частину кайфу – але тут із цим усе чудово. Блискучі діалоги, цілком розпізнавані акустичні маски.

Взагалі останнім часом вийшло кілька серій, які в моєму особистому читацькому рейтингу стали на поличку «Прочитав і перечитуватиму». На першому місці там поки «Монстриця», а от «Сага» — на другому, трохи потіснивши «Блекседа» і «Копорацію «Амбрелла» ». І тут я чую докори власного сумління, бо про останні дві досі нічого не написав, але виправлятимусь. Як на мене, інформаційна підтримка хороших видань зараз потрібна як ніколи – і особливо це стосується других-третіх томів серій. Бо про перший завжди багато відгуків, і всі їх нахвалюють – а потім серія наче падає у інформаційну яму. Це почасти ясно, бо – ага, другий том теж ок, політ нормальний – але кожна згадка приваблює нових читачів, а це добре для серії, а отже – для всіх нас – тих, хто чекає на наступні томи.

За фотографії, як завжди, дякую Lina Kwitka.

Підписатися
Повідомляти про

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Будемо раді дізнатися Вашу думку про публікацію :)x
Прокрутити вгору