📜 Драконячий рай
Всі знають Жана Жиро ака Мьобіуса, культового бандесіне-автора, що подарував світові Блубері, Інкала, Арзака і ще цілий вихор фантасмагорічних візуальних образів, без яких світ, безперечно, не був би таким, як він є зараз. Про Мьобіуса та його творчу спадщину сказано вже чимало і не мені про неї розповідати. Навіть вплив Мьобіуса на аніме вже обговорений: певне всі знають, що Хаяо Міядзакі та мсьє Жиро були друзями і Мьобіус навіть дочку назвав Навсікаєю на честь роботи Міядзакі, яка в свою чергу була створена під значним впливом творчості Мьобіуса.
Але є ще один відбиток творчості невгамовного француза в анімації Ніппону. маловідома ОВА 1988 року довжиною всього 45 хвилин, що зветься Dragon’s Heaven. І, мати моя, напевне це більш кропіткий перенос візуального стилю Мьобіуса в анімацію, ніж будь-що включно з тим же “Арзаком”. Зрежисував і зняв його Макото Кобаяші, сучасному глядачеві відомий потужними “Las Exile”, старенькому, але абсолютно дахозривному “Стімбою” і кібер-меха-постап-рімейку “Семи самураїв” Акіри нашого Курасави. І, якщо ви бачили бодай один з цих тайтлів, ви знаєте – пан Кобаяші вміє в химерну ретрофутуристичну машинерію.
“Драконячий рай” – це не стільки історія, скільки її уривок, але світ твору, його герої, візуальна складова та анімація – просто зносять дах. Аніме – то трохи, еммм, консервативне мистецтво. коли мова йде про візуалізацію, але тут є чому здивуватися, і подібного ви, скоріш за все, не знайдете. І візуал тут – не експеримент заради експерименту, це лав леттер до препотужного майстра, та ще й такий, що за нього жодним чином не соромно.
Коротше, я не знаю, чи маєте ви зайвих 45 хвилин життя, щоб зацінити цю ОВАшку, але як таки маєте і вам кортить влаштувати фестини для очей – сміливо шукайте цю штуку)
P.S. А, ще одно. Для цього односерійного аніме Кобаяші змайстрував двохметрового пластиково меха, щоб краще розуміти, як його занімувати. Які, бляха, вам ще аргументи потрібні?
Популярні публікації
