Володимир Кузнєцов: “Характерник #0-1”

Характерник

📜 Характерник #0-1

 

На запитання: “Який український комікс був найгайповішим в останні роки?” — я без сумніву та зволікань назву “Характерника”. Звісно, з ним може дещо посперечатися “Серед Овець”, але будемо відверті Олександр Корєшков аж надто розбавляв очікування чергових випусків свого головного бренду численними анонсами інших, не менш цікавих проєктів, тим дещо розпорошував і увагу читачів, і власні промоційні ресурси.

Тоді як Олексій Чорний, Дарця Зіронька та Ukrainian Assembly Comix атакували авдиторію фокусовано та прицільно. Ще до виходу коміксу ми вже мали до нього не тільки промо-пости в соцмережах, але й мерч (футболки, наліпки) і навіть стікери для телеґрам — все це — з прикольними артами де замішувалися кіберпанк, українська автентика, постапокаліпсис, відсилки до маскульту та навіть соціальна сатира. Не дивно, що гайпонув “Характерник” добряче — і можливо тому здобув (місцями) трохи не ту реакцію, на яку розраховували автори — і не ту, на яку він, власне, заслуговував.

Через підігріті промоцією очікування, читачі (принаймні, якась їхня частина) оминули увагою той факт, що дебютний випуск “Характерника” був пронумерований, як нульовий, а не як перший. І, здавалося, яка різниця, з якої цифри починати відлік? Але різниця таки була. Так само як і у випадку зі “Шляхом А-16” від “Вовкулаки”, нульовий випуск “Характерника” був чимось типу прев’ю, прологу, якій має радше зацікавити та натякнути на історію, аніж насправді почати розповідати її. Як на мене, в реаліях української комікс-індустрії, коли сингли виходять раз на рік (і це ще дуже потужний темп), подібне рішення було не найкращим. Тим більше, що в намаганні зробити ввідну до всесвіту “Характерника”, автори дещо захопилися експозицією, себто розповіддю про те “що воно в світі зараз коїться”. І хоча світобудова вийшла доволі прикольна, не варто було її вивалювати на читача усю одразу, бо це, зрештою, призвело до проблем з динамікою наративу. Його фактично рівно розділили на три послідовні частини: експозиція, бойова сцена, зав’язка сюжету. І в першій, експозиційній, частині спроба охопити все і одразу, перетворює мальопис на набір кадрів — і то дуже класних, колоритних кадрів. Кожен з них дійсно б чудово б вистрілив, як би його розмістили окремо, там, де він не має сперечатися з сусідами за увагу та довгострокову пам’ять читача. До того ж, бійка, що йде після експозиції, на контрасті з яскравою мозаїкою образів на попередніх сторінках, виглядає більш бляклою, ніж є насправді. Тут ми маємо двобій, фактично позбавлений якихось витребеньок та складнощів — і він дійсно сприймається набагато краще, якщо читати його окремо від попередньої частини. Далі нам, власне знову, але більш м’яко, через діалоги та візуал демонструють тутешній світ та побут (що сприймається набагато краще) і дають натяк на зав’язку… яка чомусь взагалі не згадується у наступному випуску.

І може здатися, що я тут просто вщент розношу “Характерника”, і братися за нульовий випуск взагалі не варто. Це не так. Передусім тому, що вже є випуск перший, і вдвох вони роблять загальну картину куди більш цілісною. А по-друге, “Характерник” навіть в окремому нульовому випуску — це просто вибух майже всього, на чому базується сучасна ґік-культура. Численні приховані відсилки, постмодерн та метамодерн, іронія та абсолютно безбаштовий заміс різноманітних субкультур, пряний смак неону та ретровейву разом із нахабним тицянням пальцями у сучасне оточення — так, ніби ніхто до нього подібного не робив. Додаткові ілюстрації не просто додають колориту, але й відверто підбурюють читача до інтеракції зашифрованими посланнями та символами: сторінками машинного коду, QR-ом для сканування, латиною та іконографією — коротше усім тим, без чого справжній метамодерн наразі не уявити. Усе це разом утворює просто ядерний коктейль завдяки якому ти просто все це ковтаєш, тебе вирубає, а вже потім, коли прийшов до тями, починаєш розбиратися “шо то воно було, і що з ним робити”. І тільки на цій стадії більш-менш починаєш відзначати вищезгадані недоліки.

Власне тому між читанням “Характерника #0” та “Характерника #1” варто зробити певну павзу. Не надто довгу, але таку, що поверне вашим смаковим рецепторам бодай якусь чутливість.

Володимир Кузнєцов: "Характерник #0-1"

Бо, курва його мати, між випусками “Характерник” добряче підріс. Комікс змінився ледь не в кожному аспекті: збільшилися об’єм і формат, кольори зробилися більш темні й похмурі, динаміка та потік сюжету вирівнялися, і оповідь вже не створює враження “нарізки” (ну, майже, але про це нижче). Значно прокачався і малюнок: став більш деталізованим, композиція кадрів на сторінці в більшості дуже зважена, а в окремих випадках – просто вибухова, але, на відміну від попереднього випуску (де таке теж було), тутешні сторінки та розвороти природньо та органічно інтегровані у загальний потік оповіді.

Володимир Кузнєцов: "Характерник #0-1"

Окремої похвали вартує обкладинка — стильна та сповнена купи кльових маленьких деталей та натяків, які перетворюють її на квест саму по собі. В принципі, попередній випуск вже завдав серйозну планку очікувань — і добре, що наступник її взяв, і навіть підняв ще вище.

Основний акцент першого випуску зроблений на екшн-складовій — і це, загалом йде йому на користь. Мальопис підхоплює читача і тягне за собою, як в мематичному “Нема коли поясняти, лізь в тачку!” Але це не означає, що тут геть немає розкриття арок персонажів та деталей світу — їх є, і достатньо — рівно стільки, щоб уважний читач знайшов і зв’язки з попереднім випуском, і відмітив нові деталі світу, і навіть зв’язки комікс–зовнішній ресурс–комікс (не буду пояснювати, що я мав на увазі, самі розкопуйте). В принципі, “Характерник” не гребує використовувати соцмережі і навіть має власний акаунт — і використовує його доволі вдало, не тільки як інструмент промоції, але й як додаткову грань свого всесвіту.

І — найголовніше — показано недостатньо, щоб згасити цікавість до всесвіту. Недомовки — вони іноді працюють краще за вичерпні пояснення, так.

Докорити свіжому випуску майже нема чим — надто помітний ріст він демонструє. Утім, на мій особистий смак, навіть за мірками серії він переборщує з відсилками — їх містами стільки, що за ними важко розгледіти, власне, сам комікс. Якісь речі виглядають дуже круто і доречно, а деякі… відверто надмірними. Як-от реверанс до Андрія Данковича та його довгоочікуваного “Мору” — довжиною, бляха, в дві (а по факту майже на три) сторінки. І враховуючи, що це сторінки 2 і 3 (і ще трохи на першій є), то виникає питання: Так що я читаю — Характерника чи Мор? Як на мене аж надто метомодернове питання.

Вже згадана гама у друці здається надто вже темною. Тобто, не стилістично, а саме в плані яскравості — деякі деталі відверто важко роздивитися, і загальну яскравість можна було б збільшити, атмосфери вона б не прикрутила, але сприйняття б покращила. Але то радше дрібничка — принципово враження вона вам не зіпсує.

Володимир Кузнєцов: "Характерник #0-1"

Також здається, що комікс явно переріс його теперішню друковану реалізацію. Так, формат збільшився і це дійсно пішло йому на користь, але 52 сторінки, ще й на досить цупкому ламінованому папері — це трохи забагато для двох скріпок. Звісно, для гардкавера такого об’єму недостатньо, але ж на скріпках він просто не закривається!

Загалом, “Характерник #1” демонструє, що серія живе, розвивається та еволюціонує, що автори прислухаються до зауважень і поступово вибудовують свій, неповторний світ, геть не схожий ані на світові, ані на наші, місцеві зразки. Найближчі конкуренти Характерника — “Залізна голова” та “КіберКрай” — абсолютно інші як за настроєм, так і за виконанням та підходом до втілення проєкта, як такого. І це чудово — в різномаїтті переможемо!

P.S. Окрім згаданих, до речі, Характерник має ще Зимовий спецвипуск, який публікувався в мережі, і мав бути доданий до нульового випуску, коли буде додрук. Дрібничка, але приємна й важлива, погодьтеся.

Інші огляди на мальопис
Популярні публікації

Дописи за темою

Володимир Кузнєцов: "Характерник #0-1"

Спаун: антигерой, який був потрібен

Володимир Кузнєцов: "Характерник #0-1"

“Орли Риму. Том 1” — передзамовлення від ДІПА

Володимир Кузнєцов: "Характерник #0-1"

2021: Що чекати від Видавництва?

Володимир Кузнєцов: "Характерник #0-1"

2021: Що чекати від Nashaidea?

Володимир Кузнєцов: "Характерник #0-1"

MANGUA-ОГЛЯД: “Ательє чаклунських капелюхів”

Володимир Кузнєцов: "Характерник #0-1"

Molfar Comics: передзамовлення “Округ Герроу”, “Metal Gear Solid 2”, “Хроніки Ненависті “, “Дива”

Володимир Кузнєцов: "Характерник #0-1"

“Ми знаходимо їх тільки тоді, коли вони мертві” — анонс від Lantsuta

Володимир Кузнєцов: "Характерник #0-1"

Фаетон – український соларпанк

Володимир Кузнєцов: "Характерник #0-1"

HeavyUA: “Ямада-кун та семеро відьом”. Історія про те, як Рю зустрів Урару.

Одна весна в Чорнобилі

Максим Карповець: “Одна весна в Чорнобилі”

Володимир Кузнєцов: "Характерник #0-1"

Роман Васюта: ТОПи коміксів за 2020 рік

Пташення

“Пташеня” — передзамовлення “Little Bird” від “Видавництво”

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Догори