Володимир Кузнєцов: “Колоніст. Бути людиною”

Вступ, напевне, є найбільш важкою частиною коміксу. Бо фактично, як вже було згадано, їх там два. Перший, що власне і названий «Вступ» є абсолютно зайвим – бо фактично переповіданється далі в ретроспективі і сам по собі хіба що створює певну інтригу (а що воно коїться?) яка, утім цілком розвіюється вже у Розділі 1, який де-факто, є ще одним вступом, вже цілком експозиційним, який знайомить читача зі всесвітом «Колоніста» і зав’язкою сюжету. Загалом це займає 14 не дуже цікавих і перевантажених тестом сторінок, протягом яких ще й тре пристосуватися до візуального стилю пана Філевича та деяких не зовсім зручних для читача дизайнерських рішень. І це – головна вада коміксу, як на мене, бо вже з другого розділу мальопис впевнено заволодіває увагою та ковтається фактично за один підхід.

Я взагалі є великим супротивником експозиційних вступів, де читачеві, який не має жодних прив’язок до авторського світу, починають вливати «історичний екскурс». Це нагадує структуру шкільного підручника з літератури, де спочатку тобі дають біо автора, а тільки потім – власне його твір. Що, як на мене, є кардинально неправильною послідовністю. Але я – то я, можливо, вам набагато цікавіше сприймати твір, коли ви розумієте підґрунтя подій.

Менше з тим, якщо відкинути прискіпання до вступу, ми маємо чудову графічну космооперу від українського автора, яка поступається західним колегам хіба тим, що не може похвалитися епічними масштабами на 20-30 випусків. Менше з тим, саме ця визначеність в обсягах, яка створює певні рамки, є своєрідною перевагою. Наприклад та ж «Сага», якою б крутою не була на початку, зрештою перетворюється на жувачку, яка тягнеться, і тягнеться, і тягнеться, і тягнеться, і тягнеться – до тих пір поки ти вже геть забув з чого все почалося і заради чого все закрутилося…

Тут ми маємо цілком осяжну історію, деякі з фрагментів якої, звісно, хотілося б мати довшими, але загалом, тут все на місці й усього в достачі.

Декого може напружити дещо аскетичний малюнок, що очевидно відрізняється від американського комікс-стилю і ближчий до французької школи. Тут спільність полягає в дещо іронічно-карикатурній (в хорошому сенсі) манері зображення та обсягах викладення історії. Утім, панові Ярку на відняти почуття динаміки на сторінках та органічності викладення історії. У вас не буде жодних сумнівів щодо того, що ж саме коїться на сторінці, екшон буде чітким і зрозумілим, а зміна планів – природною. Можна дорікнути за брак фонів – бо дійсно, часто густо декорації навколо персонажів або мінімалістичні, або відсутні взагалі. Але це доволі очевидне виробниче обмеження, продиктоване нашими умовами виробництва. Робота на 100+ сторінок – це чималий шмат ресурсів, які, в наших умовах, на жаль, взагалі не виправдані матеріально. Але треба розуміти, що тут ми маємо справу далеко не з аматором, і зрештою, можна “вкурити” у візуал Колоніста і цілком чесно насолоджуватися їм.

«Колоніст. Бути людиною» – це приклад цілісної, об’ємної історії, яких поки українському коміксу-ринку дуже бракує. І це дуже серйозний привід звернути на нього увагу, насправді. Наповнення також тішить, космоопера пана Ярка є самобутньою і сповнена доволі цікавих ідей, а деякі алюзії без сумніву потішать уважного читача. Ще одне гідне видання від UA Comix – а тож апрув і рекоменд від мене особисто.