Володимир Кузнєцов: “Лийтеся мої сльози, сказав полісмен” Філіпа К. Діка

Володимир Кузнєцов: "Лийтеся мої сльози, сказав полісмен" Філіпа К. Діка

📜 Філіп К. Дік
📗 Лийтеся мої сльози, сказав полісмен

Маратон Філіпа Кіндреда Діка триває. Цього разу до вашої уваги — короткий огляд на "Лийтеся мої сльози, сказав полісмен"

Ідея того, що реальність, яку ми знаємо та відчуваємо насправді не є реальною є одним із провідних мотивів творчості Діка. Соліпсистські ідеї про те, що матеріальний світ є лише продуктом нашого сприйняття взагалі не новий в літературі, і його вже встигли помацати ледь не усі. Втім, мало хто робив це так різноманітно та творчо, як робв це ФКД. Реальність існує тількі у вашій голові? ОК. Ви знаєте про нереальність світу і ваш вплив на нього, тож можете керувати ним? ОК. “Сон уві сні”, за кожним шаром ілюзії розкривається лише чергова ілюзія і немає шансу дістатися “справжнього” шару? ОК.

Але що буде, якщо реальність – ваша реальність – стане продуктом чужої свідомості? Що, коли ви існуєте в світі, якій залежть від линійності сприйняття світу оточуєчими вас людьми? Що якщо ваше існування може бути поставлене під сумнів просто тим, що чиєсь сприйняття вас, як особи зазнало викривлення?

Питання реалістичності світу в романі поєднується з питанням линійності часу-простору і того, що буде, якщо ця линійність буде порушена. Паралельно, ФКД змальовує похмурий світ антиутопічної поліцейської держави, сповна зовнішнього лоску та внутрішньої гнилі. Люди цього світу – глибоко нещасні, занурені у безвихідь, незалежно від соціальног стану та забеспечення, їхня воля надламана, а в минулому у кожного свій глибоко травматичний досвід.
Книга яскрава, потужна та вочевидь стоїть далеко осторонь фантастичних романів того часу. І справа навіть не в похмурості – булий в той чс не менш похмурі та депресивні зразки (ба більше, ця не така вже й похмура, навіть має геппі-енд в кінці). Справа в тому, наскільки вправно автор маніпулює сподіваннями читача, як легко вводить його в стан невпевненості та незручності, дискомфорту, майстерно транслюючи відчуття головного героя.

Втім, це хрестоматійний приклад того, чи відрізняється нова школа наукової фантастики від “нової хвилі”, представником якої був ФКД. “Лийтеся сльози”, за великим рахунком – це оповідання, старанно розтягнуте в роман, хай і невеликий. Всі повороти сюжету та його розвиток егко вклалися в об’єм навіть вдесятеро менший, а “вільне місце” щедро заповнене монологами другорядних персонажів. Не діалогами навіть, а саме монологами, тугою за життям, яке було поламане й понівечене в минулому, сповіді, які, кожна по собі є препотужною, але разом, у ланці, можуть втомити саме фактом того, що питання які ставить основний сюжет можуть надовго “повиснути в повітрі”. Цікаві замальовки світу, в якому відбувається дія, здебільшого лишаються на рівні замальовок, не втручаються в течію сюжета прямо. Можна сказати, що Дік цинічно розвішує купу рушниць, які так ніколи й не стрілять. Втім, така “розмитість” декорацій одночасно створює й відчуття справжньості світу (наскільки б химерно це не звучало).

“Лийтеся сльози” – це абсолютно некомфортна книга, втім, безперечно яскрава й агресивна. Вона мало що пропонує в плані саме наукової фантастики – фактично, вона використовує елементи антиутопії як якийсь допоміжний елемент, просто заграючи параноєю читача (яка жива і понині, насправді). Чипування, відстеження, тотальний контроль, “коли ти потрапив у поле зору органів, ти вже не вивернешся” – всі ці страхи, надто відомі й зараз, варто згадати чергову панічну хвилю щодо чипування, яка пронеслася країною. Тож, це радше спосіб зобразит реальність, прикрившись ірреальністю.

Тож, висновок буде такий: “Лийтеся сльози…” – це не найкраща, але дуже характерна робота автора варта декількох прочитань і уважного сприйняття, яка, попри “ретрофутуристичний” присмак абсолютно не втратила актуальності в жодному з ключових аспектів.

Інші публікації за темою

Володимир Кузнєцов: "Лийтеся мої сльози, сказав полісмен" Філіпа К. Діка

Олександр Гнатюк: «Паперовий звіринець»

Володимир Кузнєцов: "Лийтеся мої сльози, сказав полісмен" Філіпа К. Діка

Олександр Гнатюк: «Частинка на краю всесвіту»

Runemarks

Книжки опосума: “Runemarks”

Темний ліс

Здена Тесличко: “Темний ліс” Лю Цисіня

Локус 2020

Переможці премії “Локус” 2020

Сила коміксів

Олександр Гнатюк: «Сила коміксів»

Володимир Кузнєцов: "Лийтеся мої сльози, сказав полісмен" Філіпа К. Діка

Umano e imperfetto: “Запізнілий цвіт валінурії” О. Кузьменко і А. Григоренко

Лазарус

Nerdgasm: «Лазарус» Світлани Тараторіної

Володимир Кузнєцов: "Лийтеся мої сльози, сказав полісмен" Філіпа К. Діка

Umano e imperfetto: “Ера Емілія” І.І. Мендор

Cuckoo Song

Книжки опосума: “Cuckoo Song”

Найкраща українська фантастика - 2019

Анонс “Найкраща українська фантастика 2019” від РБЖ Азимут

Паперовий звіринець

Здена Тесличко: “Паперовий звіринець” Кена Лю

Підписатися
Повідомляти про
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Нам до вподоби Ваші думки, будь ласка, прокоментуйте :)x
()
x
Догори