Володимир Кузнєцов: “The Reckoners” Брендона Сандерсона

The Reckoners

📜 Брендон Сандерсон
📗 The Reckoners

Steelheart

Якщо ви вважаєте, що франшиза X-men давно виснажилася, і ніякі ребути її вже не рятують – то ось вам ковток свіжого повітря. Власне, це ідея “Людей Ікс”, але народжена і подана в реаліях двадцять першого сторіччя – ба більше – написана сім років тому, вона цілком собі актуальна і зараз. Reckoners – це той випадок, коли янґ-адалт зроблений як треба, і абсолютно нормально читається не тільки цільовою авдиторією, але й людьми поза нею. Не надто складні, але добре пропрацьовані образи, прямолінійний, але динамічний сюжет, притаманна Сандерсону увага до деталей, накидані текстом зачіпки, які вдало і логічно розкручуються в подальшій течії сюжету, природній, рівний наратив, незвичні (але пропрацьовані) декорації.

Одним словом, це твір, який, якби він був коміксом, міг би препотужно стрілити і наробити чимало галасу. Це комікс в тексті, якщо так можна висловитися – бо сценарно він збудований на 100% за лекалами гарного графічного роману. І лишається тільки пошкодувати, що він не отримав втілення у 9-му мистецтві. Менше з тим – і в прозі він цілком собі добре читво.

Володимир Кузнєцов: "The Reckoners" Брендона Сандерсона

Firefight

Другий том нічим не гірший за перший, ба більше – Сандерсон у своїй фірмовій манері потроху розкручує світ спіраллю виводячи масштаб подій на новий рівень. Все чудове, що було в першій частині, в принципі, залишилося і в другій: нормально собі розкручуються кліфгенґери з першого тому, навішуються нові, персонажі потроху еволюціонують, змінюються, хоча, на мою думку, нові реконери трохи дублюють попередніх – може тому більшості з них (увага, спойлер!) не судилося пережити цей том.

Бабелор, (альтернативний Мангетен), що стає майданчиком у цьому тому, виглядає цікавішим та харизматичнішим за Ньюкаґо з першого тому, але загалом відчуття таке, що книжці не вистачило об’єму. За усіма тими перестрілками, бійками та розслідуваннями, все несеться чвалом, і цікаві місця, образи та сюжети не встигають повноцінно розкритися, лишаючи за великим рахунком, основну сюжетну лінію, хай навіть напружену та повну грамотних твістів. Дивним чином, подібного відчуття в першому томі не виникало – можливо через свіжість сетінґу, чи може там дійсно було більше уваги до деталей та сюжетних “зупинок”, що дозволяли достатньо сфокусуватися на характерах, побічних подіях та якихось побутових деталях, важливих для оживлення світу.

Так чи сяк, книга все ще гарна, вона легко чіпляє і настільки ж легко тримає при собі аж до кінця. Менше з тим – після неї вже немає такого нетерпіння щодо фінальної частини трилогії – гачки вже не такі міцні (як не дивно), а долею деяких персонажів переймаєшся вже далеко не так сильно, як долею інших після першого тому – калібр персонажів так-таки дуже різний.

Володимир Кузнєцов: "The Reckoners" Брендона Сандерсона

Calamity

Це, взагалі-то, нічого непередбачуваного – трилогії мають тенденцію дещо “видихатися” під кінець, коли автор в останній книзі судомно намагається “докрутити” всі сюжетні арки, розкрити всі питання і взагалі вивести все на гранд-фінале. Проблема в тому, що при такому підході часто-густо “за деревами не бачать лісу” і забувають, що саме робило книжку дійсно крутою на початку. Так і тут – Сандерсон так прагне вирішити усі зав’язки, що власне у самій течії фінального тому вдається до такої кількості самоповторів, що це містами виглядає, як відверта халтура. Мегадраматичні плот-твісти таким чином виглядають, м’яко кажучи, не надто переконливими – зокрема вбивство героїв другого плану дещо втрачає гостроти, коли автор завзято це робить попередні два томи.

Але навіть не це є головною проблемою. Головна проблема в тому, що фінал… фактично є злитим. Він надто очевидний, очевидний настільки, що, фактично, відбувся ще у другому томі, і уся третя книга – це просто черговий форсований марш до того, що фактично можна було б вписати в додаткові 2-3 глави другого тому. І це просто відчутно, як автор щосили розтягує довжину цього маршруту, змушуючи головного героя або мовчати про свої відкриття, або поводитися, як відвертий дегенерат, ігноруючи очевидні факти. Що не сприяє симпатії до нього.

Розвиток персонажів також максимально спрощується, перетворившись на стрімку криву, що веде вище і вище. Головний лиходій, ім’ям якого традиційно названо том, виявляється абсолютно пласким і порожнім, незважаючи на те, що має досить багато “екранного часу”, щоб розкритися. І, очікувано, розв’язка його лінії – яка по факту є основною сюжетною – залишає читача з простим питанням “Шо?” і симетричною відповіддю на нього “Тю!”

Вся історія з Каламіті – це просто хрестоматійний приклад лінивого автора (увага спойлери!) – це надмогутній інопланетянин, який поганий тільки тому, що він поганий, і своїм поганством він труїть всіх людей-епіків. І коли йому це демонструють, він собі йде. Усе.

Банальне і нецікаве завершення досить непоганої трилогії, яка спочатку виглядала як свіжий погляд на супергеройську тему (не такий вже й свіжий, щось подібне вже було у тому ж Wanted Міллера, “Червоному сині” і подібних, але камон, тема не заїжджена), але з найбільш банальним розв’язанням, яке тільки можна було вигадати.

Іноді, бажання “все пояснити” – це добре. Але частіше таки ні. Деякі речі повинні зберігати достатню частку невизначеності в собі, щоб залишатися вартими уваги.

Володимир Кузнєцов: "The Reckoners" Брендона Сандерсона

Інші публікації за темою

Проблема трьох тіл. Пам'ять про минуле Землі. Книга 1

Олександр Гнатюк: «Проблема трьох тіл. Пам’ять про минуле Землі. Книга 1»

The Reckoners

Володимир Кузнєцов: “The Reckoners” Брендона Сандерсона

Абрахам Грейс Мерріт

Відгуки та й отаке: “Гори, відьмо, гори! Повзи, тінь, повзи!”

Володимир Кузнєцов: "The Reckoners" Брендона Сандерсона

Beauty and Gloom: Що почитати: 3 книжки про подорожі в часі | Сучасна фантастика

Моцарт 2.0

Grumpy readerka: “Моцарт 2.0”

Танець недоумка

Людмила Смола: «Танець недоумка»

Діти Дюни

Відгуки та й отаке: “Діти Дюни”

Поштова лихоманка

Олександр Гнатюк: «Поштова лихоманка»

Володимир Кузнєцов: "The Reckoners" Брендона Сандерсона

Здена Тесличко: “Кантика для Лейбовіца” Волтера Міллера-молодшого

Володимир Кузнєцов: "The Reckoners" Брендона Сандерсона

Відгуки та й отаке: “Ехопраксія”

Заколот

Trip w/ Book: «Заколот» Володимира Кузнєцова

Володимир Кузнєцов: "The Reckoners" Брендона Сандерсона

Книжки опосума: “Тінь на порозі” Нати Гриценко

Підписатися
Повідомляти про
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Нам до вподоби Ваші думки, будь ласка, прокоментуйте :)x
()
x
Догори