Володимир Кузнєцов: Valis (продовжуємо марафон ФКД)

Валіс

Коли перші уривки «Невимовних культів» почали з’являтися в публічному доступі, зчинилася певна дискусія щодо того, чи є ця книга твердою НФ, чи ні. Хтось наводив у якості прикладу розлогу цитату Азімова, доводячи, що саме так має виглядати тверда НФ, що не треба зловживати термінологією, цитуванням, відсилками.

Але варто розуміти, що поряд із Азімовим, Гербертом та Лемом, визнаним класиками НФ, жив і працював ще один автор – не менш визнаний і талановитий. Мова йде про Філіпа К. Діка. І хоча цього автора ніхто з читачів невимовних культів не визначив, як джерело натхнення, він є одним із тих стовпів, які чималою мірою сформували не тільки і не скільки текст «Невимовних культів», скільки саме тло, на якому вони зросли. «Чи мріють андроїди про електроовець», «Убік» «Лийтеся, сльози, сказав полісмен» – все це важливі складові тієї похмурої, параноідальної антиутопії, якою є Всесвіт ФКД. І абсолютно окремим, важливим елементом цього всесвіту є ВАЛІС.

Як будь-який справжній витвір мистецтва, “ВАЛІС” важко завести в певні рамки – не тільки жанрові, але й літературні, як такі. Авторові можна дорікати за невпевнений сюжет, невиписаних персонажів, невиважену динаміку та цілу купу інших “академічних” недоліків. Так, ВАЛІС є строкатою, неврівноваженою та неуважною до вимог читача книгою. Вона не розважальна жодною мірою – і тому легко випадає за межі жанрової літератури, для якої розважати читача є пріоритетною метою.

Ця книга – це теологічна фантастика й теософський трактат написаний беожевільним, який повністю свідомим у своїй божевільності. Це внутрішня рефлексія, це фінальний діалог автора з самим собою, певне осмислення шляху, який він подолав. Тут вигадка тісно змішана з реальністю, тут персонаж і автор – та сама особа (і одночасно – ні). Це – прев’ю «Ексджезіса», філософського щоденника автора, який займає більш 900 сторінок і є консолідацією авторських ідей та висновків. ВАЛІС – це осмислення життєвих подій, які складали авторську біографію – та консолідація накопиченого письменницького досвіду. Це розгорнута версія “Вільного радіо Альбермуту” і пролог незакінченої трилогії, остання книга якої так і лишилася незавершеною.

Це насправді радше реклама, ніж повноцінний відгук – повноцінний відгук на цю книгу вимагає набагато більше зусиль та роботи, ніж просто сісти та виплеснути враження. неймовірна обізнаність автора робить текст неймовірно насиченим, перетворюючи майже на схоластичну роботу – і одночасно, на надсміливий виклик світосприйняттю – не тільки в розрізі ррелігії чи філософії, але в психологічному та соціальному плані. Певною мірою, в межах трилогії, це своєрідний магнум опус автора, квінтесенція його світосприйняття, його життєвого досвіду та накопиченого знання. про цю книгу треба писати дослідницькі статті, але не рецензії. Вона для рецензій завелика – і одночасно замала. Як художня книга вона містить в собі надто мало, щоб говорити про неї розлого. Як філософська праця – вона надто “художня”, надто багато речей стверджує на рівні саме фікшену. Як певний дискрімінант автора, як рівняння – це, напевне, найближче та найсправедливіше визначення.

Не варто очікувати, що ця книга стане беззаперечним бестселлером, коли нарешті вийде її український переклад. Але варто просто тихо радіти, що вона так-таки виходить українською. Це важлива книга, і вона має існувати в нашому мовному просторі. Не як бестелер, а як наріжний камінь, одна з важливих точок, якими можна прокласти літературний маршрут. І сьогодні, і багато років потому.

Популярні публікації

Інші публікації за темою КНИЖКИ

Нейромант / Занулення

“Нейромант” та “Занулення” Вільяма Ґібсона — передзамовлення від “Видавництво”

permutation city

Здена Тесличко: “Місто перебудов” Ґреґа Іґана

Павло Дерев'янко

Павло Задніпряний: “Тенета війни”

Олександр Гнатюк

Олександр Гнатюк: П’ятикнижжя Лемове. Том 1

Лийтеся сльози, сказав полісмен

Володимир Кузнєцов: “Лийтеся мої сльози, сказав полісмен” Філіпа К. Діка

КІЛ

Кіно і люди: “Gentlemen Bastards” Скотта Лінча

Арєнєв

Володимир Арєнєв про пошук джерел для художніх книжок на прикладі українського фольклору

ҐАЛАПАҐОС

Олександр Гнатюк: “Ґалапаґос”

Ніл Стівенсон

Здена Тесличко: “Сімміс” Ніла Стівенсона

Verge Of War

Андрій Ворон: Verge of War — космоопера з України

Наукпоп

Володимир Кузнєцов: Наукпоп від простого до складного — 10 авторів, потрібних для розуміння себе та навколишнього світу

Володимир Кузнєцов: Valis (продовжуємо марафон ФКД)

Андрій Ворон: “The Honor of the Queen”

Підписатися
Повідомляти про
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
Догори