Володимир Кузнєцов: Валіс | Valis (продовжуємо марафон ФКД)

Валіс Дік

Усе почалося з блискучого спалаху рожевого світла, із зустрічі з таємничою божественною сутністю, яка отримала ім’я ВАЛІС. Чим є ця сутність? Благодатним милостивим Богом, який приходить на допомогу людству, замкненому в тісних стінах Чорної Залізної В’язниці, чи божевільним божеством, яке безжально знищує своє творіння? Або ж, можливо, усе це просто виплід хворої свідомості головного героя із чудернацьким ім’ям Конолюб-Товстун?

Коли перші уривки «Невимовних культів» почали з’являтися в публічному доступі, зчинилася певна дискусія щодо того, чи є ця книга твердою НФ, чи ні. Хтось наводив у якості прикладу розлогу цитату Азімова, доводячи, що саме так має виглядати тверда НФ, що не треба зловживати термінологією, цитуванням, відсилками.

Але варто розуміти, що поряд із Азімовим, Гербертом та Лемом, визнаним класиками НФ, жив і працював ще один автор – не менш визнаний і талановитий. Мова йде про Філіпа К. Діка. І хоча цього автора ніхто з читачів невимовних культів не визначив, як джерело натхнення, він є одним із тих стовпів, які чималою мірою сформували не тільки і не скільки текст «Невимовних культів», скільки саме тло, на якому вони зросли. «Чи мріють андроїди про електроовець», «Убік» «Лийтеся, сльози, сказав полісмен» – все це важливі складові тієї похмурої, параноідальної антиутопії, якою є Всесвіт ФКД. І абсолютно окремим, важливим елементом цього всесвіту є ВАЛІС.

Як будь-який справжній витвір мистецтва, “ВАЛІС” важко завести в певні рамки – не тільки жанрові, але й літературні, як такі. Авторові можна дорікати за невпевнений сюжет, невиписаних персонажів, невиважену динаміку та цілу купу інших “академічних” недоліків. Так, ВАЛІС є строкатою, неврівноваженою та неуважною до вимог читача книгою. Вона не розважальна жодною мірою – і тому легко випадає за межі жанрової літератури, для якої розважати читача є пріоритетною метою.

Ця книга – це теологічна фантастика й теософський трактат написаний беожевільним, який повністю свідомим у своїй божевільності. Це внутрішня рефлексія, це фінальний діалог автора з самим собою, певне осмислення шляху, який він подолав. Тут вигадка тісно змішана з реальністю, тут персонаж і автор – та сама особа (і одночасно – ні). Це – прев’ю «Ексджезіса», філософського щоденника автора, який займає більш 900 сторінок і є консолідацією авторських ідей та висновків. ВАЛІС – це осмислення життєвих подій, які складали авторську біографію – та консолідація накопиченого письменницького досвіду. Це розгорнута версія “Вільного радіо Альбермуту” і пролог незакінченої трилогії, остання книга якої так і лишилася незавершеною.

Це насправді радше реклама, ніж повноцінний відгук – повноцінний відгук на цю книгу вимагає набагато більше зусиль та роботи, ніж просто сісти та виплеснути враження. неймовірна обізнаність автора робить текст неймовірно насиченим, перетворюючи майже на схоластичну роботу – і одночасно, на надсміливий виклик світосприйняттю – не тільки в розрізі ррелігії чи філософії, але в психологічному та соціальному плані. Певною мірою, в межах трилогії, це своєрідний магнум опус автора, квінтесенція його світосприйняття, його життєвого досвіду та накопиченого знання. про цю книгу треба писати дослідницькі статті, але не рецензії. Вона для рецензій завелика – і одночасно замала. Як художня книга вона містить в собі надто мало, щоб говорити про неї розлого. Як філософська праця – вона надто “художня”, надто багато речей стверджує на рівні саме фікшену. Як певний дискрімінант автора, як рівняння – це, напевне, найближче та найсправедливіше визначення.

Не варто очікувати, що ця книга стане беззаперечним бестселлером, коли нарешті вийде її український переклад. Але варто просто тихо радіти, що вона так-таки виходить українською. Це важлива книга, і вона має існувати в нашому мовному просторі. Не як бестелер, а як наріжний камінь, одна з важливих точок, якими можна прокласти літературний маршрут. І сьогодні, і багато років потому.

Популярні публікації

Дописи за темою

Володимир Кузнєцов: Валіс | Valis (продовжуємо марафон ФКД)

#безцензури: «Щоденник 3»

Паперовий звіринець

Відгуки та й отаке: “Паперовий звіринець та інші оповідання”

Лі Бардуґо

“Дев’ятий дім” Лі Бардуґо — анонс від Vivat

Проблема трьох тіл. Пам'ять про минуле Землі. Книга 1

Олександр Гнатюк: «Проблема трьох тіл. Пам’ять про минуле Землі. Книга 1»

The Reckoners

Володимир Кузнєцов: “The Reckoners” Брендона Сандерсона

Абрахам Грейс Мерріт

Відгуки та й отаке: “Гори, відьмо, гори! Повзи, тінь, повзи!”

Володимир Кузнєцов: Валіс | Valis (продовжуємо марафон ФКД)

Beauty and Gloom: Що почитати: 3 книжки про подорожі в часі | Сучасна фантастика

Моцарт 2.0

Grumpy readerka: “Моцарт 2.0”

Танець недоумка

Людмила Смола: «Танець недоумка»

Діти Дюни

Відгуки та й отаке: “Діти Дюни”

Поштова лихоманка

Олександр Гнатюк: «Поштова лихоманка»

Володимир Кузнєцов: Валіс | Valis (продовжуємо марафон ФКД)

Здена Тесличко: “Кантика для Лейбовіца” Волтера Міллера-молодшого

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Догори