ГАРТ: “Гори, відьмо, гори! Повзи, тінь, повзи!”

Абрахам Грейс Мерріт
Абрахам Грейс Мерріт
📗 Гори, відьмо, гори! Повзи, тінь, повзи!

Жах, що перебуває десь осторонь, що не попадає на очі і за все життя можна навіть не довідатися, що у світі існує щось іще, окрім реальних матеріальних речей, що пояснюються наукою. Саме такий жах подає Мерріт. Здавалося би, в містичному детективі горор має з’явитися десертом, а автор, мов покірний слуга, а заодно і вдалий кухар, на блискучій таці і з рушничком на зігнутій руці має подати його наприкінець банкету й побажати насолоджуватись завершенням вечері. Проте тут горор – начинка основної страви, приправленої спеціями детективу, за яким тягнеться містичний аромат, пронизуючи увесь твір.

Мерріт – кухар у білосніжному фартусі, на рукавах котрого ледь видніються краплинки крові, він виносить головну страву вечора під гучну музику скрипок та флейт, під гудіння контрабаса і ніжне дитяче сопрано, що тішить вуха читачів у час їхнього банкету. Мерріт ставить страву на стіл і знімає з таці ковпак – апетний аромат розноситься приміщенням і вся увага зосереджується на витворі кухаря, збиваються скрипки і ламається дитячий голос, власник котрого теж не може відірвати очей від перлини учти. Кухар стоїть обабіч і мовчки вислуховує похвали, його чорні брови стрілою сходяться на переніссі, а лукава посмішка спонукає читачів скуштувати його твір. Читачі куштують. Вони обережно кладуть до рота перший шматок, аби зловити смак, розкрити букет спецій, проникнути у рецепт кухаря, проте за першим шматком іде другий, а третій вже хапається руками, гості стають мов свині, роздираючи страву й намагаючись вхопити чимпобільше і запхати до рота – за всім цим з лукавою посмішкою дивиться Мерріт. Посеред цього гамору чути зойк і перший гість звалюється в корчах на стілець – його лице викривлюється гримасою болю та жаху, очі вилазять з орбіт, з горла лине здавлений стогін, обличчя червоніє й застигає в стражданні. Чути скреготіння стільців по підлозі і за першим гостем мов стиглі яблука додолу звалюються інші, сіпаються, намагаються волати крізь здушене спазмом горло, конають в муках і застигають абстрактною картиною на долівці пишної зали – за всім цим спостерігав Мерріт. Він пішов – саме щойно він вам подав горор.

Твори Мерріта багатошарові, проте їх багатошаровість не у підтекстах і трактуваннях – їхня багатошаровість у чергуваннях та послідовності. Мерріт пропонує твір, мов кульки морозива у вафельному стаканчику – на початок скуштуйте детектив, аби подорож захопила і втягнула, коли ж уже зрозуміли, що очевидної розв’язки на горизонті не видно, скуштуйте містики й поміркуйте над тим, що реальне, а що лише витвір уяви, поблукайте, заблукайте, зайдіть в хащі, які ще на позір той же ліс, але ось продертися ще – і то вже хащі-не-хащі, ліс-не-ліс, а кладовище валунів чи ж то армія пекельних ляльок, чи ж може тільки тіні. Переступайте цю межу – скуштуйте третій шар і… пізно казати «Обережно!» – падіння у провалля не спинити, ви поринаєте в жах, у вас свистітиме у вухах, а спалахи засліплюватимуть зір. Вам не лишається нічого, окрім як слідувати власному падінню до його закінчення, де й буде фінал оповіді.

Давно вже котрась із книг так не полонила мене, тому знімаю капелюха перед майстерністю Абрахама Мерріта – окрім відполірованої мови й захопливого сюжету його манера оповіді від першої особи змушує відчувати себе у вікторіанській епосі, поринути у голмсівське розслідування чи радше ігри з Дракулою, на додачу містика подій змушує сумніватись в об’єктивності героя, перейнятися його тривогою і чекати, що буде далі, з такими ж крупинками знань, як і в нього. Це варте того, аби віддати кілька ночей.

Гори, відьмо! Тінь, повзи! Цього недосить – волію ще!

Популярні публікації

Інші публікації за темою

ГАРТ: "Гори, відьмо, гори! Повзи, тінь, повзи!"

Андрій Ворон: “Танець недоумка” Ілларіона Павлюка

Керамічні серця

Grumpy readerka: “Керамічні серця” Наталії Матолінець

ГАРТ: "Гори, відьмо, гори! Повзи, тінь, повзи!"

Олександр Гнатюк: «Із синтезу» Каролін Жорж

ГАРТ: "Гори, відьмо, гори! Повзи, тінь, повзи!"

Здена Бобош: “Терор” Дена Сіммонса

Дік 1

ГАРТ: Філіп Кіндред Дік. Повне зібрання короткої прози. Том 1

ГАРТ: "Гори, відьмо, гори! Повзи, тінь, повзи!"

Grumpy readerka: “Дев’ятий дім” Лі Бардуґо

Заколот. Невимовні культи

ГАРТ: “Заколот. Невимовні культи “

Падіння Орла

Анастасія Мироненко: “Падіння Орла” Андрія Гулкевича

Закон Ордену

Павло Задніпряний: “Закон Ордену”

ГАРТ: "Гори, відьмо, гори! Повзи, тінь, повзи!"

#безцензури: «Беовульф»

ГАРТ: "Гори, відьмо, гори! Повзи, тінь, повзи!"

Здена Тесличко: “Крига” Яцека Дукая

ГАРТ: "Гори, відьмо, гори! Повзи, тінь, повзи!"

Анастасія Мироненко: “Машина” Дарії Піскозуб

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Догори