Відгуки та й отаке: “Тенет”

ТЕНЕТ

От такий сів у кінотеатрі, дивишся, півгодини вже пройшло, а нічорта не ясно, і думаєш так собі: «Що в дідька той Нолан такого назнімав? Щось перемудрував – не роз’яснив нічого. Може він уже потихеньку скочується…»

А потім виходиш такий із кінотеатру і !!!! Трясця твоїй матері! Та невже можна знімати таке кіно? Це реально таке придумати? Нолан, ти – геній! Переплюнув самого себе, що куди там «Початку»!

Фууууух… А тепер по-порядку.

Почнімо з акторів. Головний герой, той, що його грає Джон Девід Вашингтон, непоганий такий Джеймс Бонд і з гумором проблем не має. Він супроводжує нас протягом усього фільму, але багато часу перебуває в такій же ситуації, як глядач – нічого не розуміє, тож і спектр емоцій мінімальний. Як і Роберт Паттінсон – він темна конячка, тож все здається, що зараз він нашого афроамериканського друга підставить. Але ця парочка витягує лише в тандемі. Інший тандем – Елізабет Дебікі і Кеннет Брана – набагато експресивніші і їхня палітра емоцій багатша, особливо на почуття не надто радісні. Дебікі – чуттєва, часто слабка, дама в халепі, але інколи й тверда та рішуча. Брана… чудовий і навіть неочікуваний перфоманс від нього, справжній негідник – холодний та впевнений, рішучий, безкомпромісний.

Музика. Музика перевершила сподівання, бо я звик до синергії Нолана та Циммера, а тут другого замінив Людвіг Йорансон, проте його напружена музика, його переходи до швидкого… барабанного дробу створювали атмосферу шпигунського бойовика, саме музика додавала драйву сценам, була невід’ємною частиною і виділялася на фоні картинки, проте не переважала її і не перебивала, а підготовлювала глядача, здійснювала супровід у заданому темпі. Занижені очікування від саундтреку зіграли лише на краще.

Операторська робота… не знаю, як здійснювалась, але це теж щось неймовірне. Поняття не маю, як діяв оператор і як ставили хореографію боїв. Взагалі візуальна частина поки що лишається для мене загадкою, тож і не мудруватиму з якимись поясненнями.

Режисура? Сценарій? Подивіться краще фільм і самі все зрозумієте. Здавалося би, куди далі рухатись Нолану, проте він пробиває стелю і бавиться з часом так, як ніхто до нього. Хоча, як дехто згадував, фільм дещо нагадує «Детонатор» 2004-го і «Призначення» 2014-го, проте «Тенет» – довершеніший.

Цей фільм заплутаний і починаєш розуміти його суть лише з середини, а після виходу з кінотеатру розумієш, що перегляд варто повторити. Він геть виніс мені мозок і цим купив, а ще, звісно ж, темою часу – це в моєму випадку заборонений прийом, який кладе на лопатки з першого ж удару.

Вищесказане було написане майже добу назад, а зараз виражу враження з прохолоднішої точки зору.

Так отож. Чи хороший фільм? Безумовно. Сюжет детально пророблений і це той випадок, коли сценаристу, яким був сам Нолан, довелося кожну нову сцену синхронізувати з попередньою історією. Фільм чудовий і з точки зору акторської гри – актори грають переконливо, проте не викладають увесь спектр емоцій – для цього немає відповідних сцен і це не недолік, це характеристика. «Тенет» головним чином покликаний подати ідею, екшн і змусити слідкувати за деталями. Так, недостатньо драматичної лінії, як в «Інтерстелларі» чи «Початку», проте вона накинула би фільму ще хвилин сорок хронометражу, а Нолан, вочевидь, зосереджувався саме на головній фішці – інверсії, приділив їй усю увагу. Остиглий мозок каже, що сюжет насправді простий і не такий складний, проте, щоб його зрозуміти, потрібно тримати весь фільм у голові – щось подібне режисер робив у «Memento». Але простота сюжету не означає простоту втілення на екрані і це саме те, що вражає найбільше.

Ви неодноразово почуєте, що Нолан перевершив себе і, хоча це, можливо, не повністю так, проте він справді старається рости над собою, він заглиблюється в аспект, спеціалістом якого став, він крутить концепції часу, шукаючи в них нових горизонтів і виступає новатором, він знімає фільм не тільки для глядача, а й для себе.

Кому фільм сподобається? Фанатам Нолана, а також любителям фільмів, де потрібно слідкувати за сюжетом і ловити кожен кадр, сподобається людям науки за подання цікавої наукової ідеї в блокбастері (як-не-як, а це певного роду популяризація науки, як було і з «Інтерстелларом», тому за це дяка), сподобається любителям серії про Джеймса Бонда і інших шпигунських бойовиків.

Кому не сподобається? Тим, хто упереджено ставиться до творчості режисера через його популярність і нібито переоціненість, тим, хто у екшн-бойовику чекає драми, хто у шпигунському трилері чекає купи жартів.

Моя рекомендація перед переглядом (хтось теж таке рекомендував) – «Не намагайся зрозуміти – відчуй». Це цитата з фільму на самому початку і вона адресована не так головному герою, як нам – глядачам. 

Інші публікації за темою

Відгуки та й отаке: "Тенет"

Beauty and Gloom: Що почитати: 3 книжки про подорожі в часі | Сучасна фантастика

Моцарт 2.0

Grumpy readerka: “Моцарт 2.0”

Танець недоумка

Людмила Смола: «Танець недоумка»

Діти Дюни

Відгуки та й отаке: “Діти Дюни”

Поштова лихоманка

Олександр Гнатюк: «Поштова лихоманка»

Відгуки та й отаке: "Тенет"

Здена Тесличко: “Кантика для Лейбовіца” Волтера Міллера-молодшого

Відгуки та й отаке: "Тенет"

Відгуки та й отаке: “Ехопраксія”

Заколот

Trip w/ Book: «Заколот» Володимира Кузнєцова

Відгуки та й отаке: "Тенет"

Книжки опосума: “Тінь на порозі” Нати Гриценко

Відгуки та й отаке: "Тенет"

Олександр Гнатюк: «Ехопраксія»

Механічний апельсин

Відгуки та й отаке: “Механічний апельсин”

Відгуки та й отаке: "Тенет"

Олександр Гнатюк: «Сліпобачення»

Підписатися
Повідомляти про
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Нам до вподоби Ваші думки, будь ласка, прокоментуйте :)x
()
x
Догори