Залізна голова #1-2

Відгук на мальопис

📜🎨 Максим Удинський
📗 «Залізна голова. Випуски 1-2»
📇 Видавництво: Vovkulaka, 2020
🖥️ Підготовка до друку: Денис Борисюк
Редактор: Володимир Кузнєцов
🧠 Керівник проєкту: Ярослав Мішенов

Українські мальописи це щось дуже дивне та унікальне – культура мальованих історій з’явилась в нас відносно пізно, вже в ті часи, коли комікси були самостійним серйозним мистецтвом, а не просто шаржевими картинками чи дешевими історійками для вбивання часу. І тому не дивно, що в нас немає власної супергероїки, але є кілька творів світового рівня, які сміливо можуть змагатись якістю сюжету та малюнку із закордонними представниками. Мова йде про анімалістично-антропоморфну антиутопію “Серед овець”, класичний пригодницький графічний роман “Даогопак” і, напевно найскладніший, найвитонченіший і найтаємничіший психологічно-психоделічний трилер “Залізна Голова”.

Історія з української божевільні недалекого майбутнього.

Головний герой із залізною пластиною на чолі приходить до тями серед диваків та роботів-санітарів і намагається зрозуміти хто він такий і що від нього хоче таємничий ГОЛОС.

В українській комікс-індустрії склалась така ситуація, що серед авторів мальописів маємо дуже багато хороших художників, але мало хороших сценаристів. В мальованій історії перша за все роблять акцент на малюнку, а вже потім припасовують до нього якийсь сюжет. Так от, все вище сказане абсолютно не стосується роботи Максима Удинського під назвою “Залізна голова”.

В цьому мальописі сюжет і графічна складова утворюють одне органічне тіло та ідеально взаємодоповнюються. Перші враження зазвичай з’являються при знайомстві з обкладинкою. Для мене це був якийсь грубуватий чоловік на тлі кроманьйонської печери з малюнками людей льодовикового періоду. Це вже пізніше, після прочитання історії, я зміг поглянути на цю обкладинку зовсім під іншим кутом, наприклад, я дозволяю собі асоціацію з Платонівськими ейдосами, світильником, тінями й прикутими до стіни людьми. Процесія проходить над ними, але все що бачать ув’язнені це тільки тіні істинних речей, нетривкі візії, відбитки дійсності.

Головний герой не пам’ятає свого імені та попереднього життя, він знаходить себе в оточенні божевільних в шпиталі недалекого майбутнього. Довкола прислужливі андроїди, лікарі в білосніжних халатах, збаламучені побратими, а ще моторошний голос, котрий лунає в голові, котрий називає себе Урумом. Разом з Сурмою, читачеві прийдеться розкрити таємницю його минулого і спробувати вибратись із лікарні.

Залізна голова — український постмодерн у божевільні недалекого майбутнього

Зав’язка з героєм, котрий відшукує власні спогади далеко не нова, з найяскравіших шедеврів мені приходить на згадку неперевершений “Мементо” Кріфстофера Нолана, або ж “Острів Проклятих” Мартіна Скорсезе. Максим Удинський витягує з рукава першого ж туза – обирає тему, яку вкрай важко запороти, а ще легко тримати в стані постійно напруження читача, змушуючи прочитати комікс за один присід.

Було просто неможливо не видати "Залізну голову" після першого читання. Я просто проковтнув комікс на одному подиху. Мені дуже сподобалася інтрига, манера оповідання і неймовірна атмосфера.

Відверто кажучи, я ніколи не порівнював "Залізну голову" з якимось іншим коміксом — він скоріше викликав у мене якесь кінематографічне дежавю, щось невловне, ретро, типу Гічкока.

Від початку розкадрування коміксу була дещо іншою. Перший варіант "Залізної голови" містив набагато більше кадрів на одній сторінці і я попросив Максима, щоб він переробив історію, з чим він блискуче впорався. Це зробило мальопис дещо легшим для сприйняття і додало цього кінематографічного ефекту.
Ярослав Мішенов
Ярослав Мішенов
Засновник та керівник видавництва Vovkulaka

Залізна голова — український постмодерн у божевільні недалекого майбутнього

Світ “Залізної голови” якийсь дивний, ніби є роботи-санітари, але все одно складається враження, що події відбуваються в Радянському Союзі, скоріш за все, така думка в мене пов’язана з переглядом прекрасного українського фільму “Партитура на могильному камені”, події котрого теж відбуваються в психіатричному пансіонаті.

Крім головного героя, присутні другорядні персонажі, котрі теж є окремими унікальними особистостями: Савінков з дивним польсько-канадійським акцентом, Сухопай – схожий на Ґімлі ґеймер, здоровило Марук – фанат фентезі, котрий модифікував своє тіло і став справжнісіньким орком, Валька – ще один привіт з Союзу у шапці-вушанці, Марченко – пан ніхто з ручною морською свинкою.

Комікс виконано в чорно-білому форматі, від котрого я не сильно фанатію, але саме тут він підходить якнайкраще. Цікаво на цьому фоні виглядають яскраво виділені предмети – сосиска, кров на тільці убитої миші, психоделічні пики божевільних після прийняття “коліс”. Подібний прийом використовував Міллер у своєму “Місті гріхів”, тому видно, що Удинський далеко не новачок і сам прочитав багато хороших коміксів, себто сповна вчився у великих.

Отже маємо повністю професійну роботу, достойну на переклад і вихід за кордоном, “Залізна голова” має свій унікальний світ, а сюжет хоча й розмірений, але виважений і делікатно продуманий, кожна панель на своєму місці.

Залізна голова — український постмодерн у божевільні недалекого майбутнього

І ледь не забув, кого-кого, а свого улюбленого Ендрю Ваєта, я аж ніяк не очікував зустріти в українському коміксі, що свідчить про не аби яку ерудицію Максима! Можна збудувати сотні правдоподібних і геть фантастичних теорій, про те, що Сурма це Єрихонська Сурма, котра знищує Муур, про те, що світ Сурми це той же світ Крістіни, або про зв’язок шести пальців з приходом антихриста, чи про ктулхіансько-фрейдистського Кота Шредінґера. Але для чого, якщо цих загадок один читач не помітить, а інший віднайде щось геть протилежне?

На перший випуск у мене пішло більше часу, бо ми з Максимом лише починали співпрацювати і я звикав до співпраці з ним. Другий вже пішов як по маслу. Максим набрався досвіду і я теж, і ми все підготували швиденько.

Основними задачами було зібрати всі сторінки в купу, перевести всі шрифти у вектор, і підлаштувати, щоб всюди був один кегль шрифту. Бо зазвичай наші автори роблять все в растрі (малюють, бабли роблять і текст проставляють), а для кращої якості текст краще робити у векторі, взагалі, бабли також, але растрові бабли не такий великий біль 😀
Залізна голова — український постмодерн у божевільні недалекого майбутнього
Денис Борисюк
Верстальник

Що мене особливо вразило як в першому, так і другому випуску “Залізної голови” – багатство і неоднозначність сюжетних ходів, можливості для трактування і рідкісні мистецькі алюзії, котрі норма для Мура чи Моррісона, але я ще досі не бачив нічого подібного в українських авторів.

“Хлопчик в єнотовій шапці” – картина 1965, кисті неперевершеного Ендрю Ваєта – одна з перших інтелектуальних пасхалок, розкиданих автором, вона висить на стіні психіатричного диспансера, біля неї примостився Сурма, звісно не просто так. На картині зображено Джеймі Ваєта – майбутнього художника з генерації Ваєтів, батько зображує дитину в полі, золоті простори, сухе деревце позбавлене листя позаду, погляд дитини не зафіксований на чомусь конкретному, це легендарна задума молодого деміурга.

Залізна голова — український постмодерн у божевільні недалекого майбутнього

Далі – неоднозначна “Синя Папка” і тут, я осягаю, близькість “Залізної голови” і найкращого серіалу в історії людства “Твін Пікса” – окультизм, інопланетяни, галюцинації, подорож між вимірами, доппельґанґери й пречудова неоднозначність. Для пояснення: в США і Радянському союзі існували справжні спонсоровані державою проєкти з дослідження НЛО, вони відомі під різними назвами, але найпоширеніші це  “Синя Книга” та “Синя Папка”, Максим Удинський таким чином поміщає таємницю в таємницю.

А наступна сторінка з неперевершеним розворотом, це напевно одне з кращого, що я бачив в українських коміксах: головний герой старається розгадати загадку сховану в малюнках божевільного, а читач тим часом знаходить цікаві деталі в кімнаті: білий вовк Корєшкова, таємниче перо у склянці, єдиноріг-орігамі (я помітив його лише тепер!) котрий нагадує подібний з “Того, що біжить по лезу”.

Залізна голова — український постмодерн у божевільні недалекого майбутнього

Таблетки надто схожі на облатки, панель з медсестрою схожа на плакат в стилі соцреалізм, жарт з купюрою певно не помітив хіба лінивий.

Залізна голова — український постмодерн у божевільні недалекого майбутнього

Руна Ейваз – тринадцята руна старшого футарка. Світове дерево, тис, сила, надійність, швидкість та захист. Герой провалюється в червоне інферно, чи то паралельного виміру, а чи власної голови. Головою вниз, між іншим (привіт Hanged Man).

Залізна голова — український постмодерн у божевільні недалекого майбутнього

Один з тих епізодів, коли пробігають мурахи : “Урум Філмс” і всі мої улюблені аніме — “ПаприкаСатоші Кона (найцікавіше аніме про сни), “Дух в Оболонці. Невинність” (рідкісний випадок, коли сиквел перевершує перший фільм). “K-PAX” (Макс, дякую за рекомендацію).

Рекурсія до “Світу Крістіни”, де ця ж Крістіна як ведуча документального фільму розповідає читачеві про архетипи й колективне несвідоме. Далі я розумію, що все ж таки мав рацію, коли говорив про Платонівські ідеї та Печеру.

Залізна голова — український постмодерн у божевільні недалекого майбутнього

Ну і не було б дивним очікувати на появу Пантеону. Удинський ступає на стежку великих авторів – Дансейні, Блейка, Толкіна, Ґеймана і Міньоли створюючи власних богів, тут доцільно процитувати Повелителя Ящірок:

In the land of Gods and Monsters
I was an angel
Livin’ in the garden of evil
Screwed up, scared, doing anything that I needed.

Помітний вплив Сім’ї Безмежних Ґеймана, “Темних душ” і гностичних текстів з Софією та Ялдабаотом.

Залізна голова — український постмодерн у божевільні недалекого майбутнього

І закінчується випуск на потужному кліффгенґері, тобто все скомпоновано та ідеально продумано.

Серед усіх українських коміксистів Макс є, на мою думку, найкращим сценаристом. Його світи — глибокі та унікальні, сповнені купи цікавих подробиць та відсилок.

Залізна голова - найцікавіша мальсторія, яку я читав — чимдалі я в неї занурююся, тим більше я хочу дізнатися, що далі.

З Максом завжди цікаво працювати — ми активно контактуємо в процесі роботи, це двосторонній процес — і це головна відмінність від решти моїх редакторських робіт. З ним я завжди чітко розумію, що закладено в ту чи іншу сцену.

Ще на стадії роботи над випуском Макс може звертатися для обговорення якихось ідей, прийомів. Потім може скинути чернетку випуску. А потім вже на чистову я вношу правки, які ми обговорюємо, яка до чого. Утім, авторський голос Макса міцнішає від випуску до випуску, і мої правки фінальної версії здебільшого стають суто технічними.
Володимир Кузнєцов
Володимир Кузнєцов
Редактор

Читаючи “Залізну голову”, я зрозумів для чого автор її створив.

Це ідеальний простір де можна заховати свої улюблені твори інших геніїв, а також самому спробувати погратися в бога, це сутність більшості борхесівських шедеврів – направити читача від однієї книги, до інших книг, фільмів, пісень, тих речей, котрі сформували Палац Розуму автора і яким він не може не віддячити.

Інтерв'ю з Максимом Удинським

Як виникла ідея “Залізної голови?”

Першу версію ЗГ я почав в перші місяці війни, навесні 2014-го. Думаю, це була якась моя захисна реакція. Коли навколо тебе розгортаються події, які неможливо було собі уявити ще пів року до того, ідея сісти та поринути в історію про божевільню майбутнього та її ментально покалічених пацієнтів, вже не видавалася такою поганою ідеєю. Потім та версія мальопису була покладена до нових віників, але в 18-му році я повернувся до неї та переробив.

Як створювався концепт історії — чи були якісь візуальні натхнення, впливи, інтертекстуальність?

Свого часу серія Deus ex сильно вразила мене і виникло пекуче питання — яким може бути, візуально, умовний кіберпанк в нашій країні, якщо спробувати сконструювати та зобразити його? Що можна вигадати та показати про країну, чого не зустрінеш наразі у західних творах? Адже це поле насправді ще не пахане. Персонаж Сурма з’явився на диво відразу і цілісним, що для мене рідкість — його образ не потребував обробки напилком. З ним я не був змушений возитися, як це часто буває з іншими персонажами — він явився уже на 90 відсотків сформованим. Урум — інша справа. До якогось моменту я сам не розумів, як він повинен буде виглядати. Але потім все раптово зібралося в такий собі тандем Сурма-Урум. Мене приваблює концепція персонажів — розумних монстрів — які начебто на вигляд небезпечні потвори, але мають тонкий розум, здатні спілкуватися і не зрозуміло чи становлять вони загрозу насправді.

Чим надихаєшся при створенні?

Надихає жанр кіберпанку та психологічні детективи, але, скоріше, не в літературному, а у відеоігровому, фільмовому, манґа та аніме проявах, наприклад, атмосферою з ігор Deus Ex, Mirrors Eges, серії коміксів Transmetropolitan, манги серії GITS, GUNNM, Blame, фільми Сатоші Кона. З додаванням розмитої реальності та параної творів Ф.К. Діка і трішки Агати Крісті.

Скільки планується випусків?

Історія на 8 випусків. Планую вкластися в такий об’єм.

Що на нас чекає в прийдешніх частинах?

Головний герой, як і читач, нічого не знає ані про зовнішній світ, ані про своє минуле. Все це його чекає в наступних частинах. Детективна частина з присмаком містики теж нікуди не зникне.

Чи плануєш розширення всесвіту Залізної голови?

Так, у мене є заготовки для сиквелу, який можна буде без ускладнень сприймати окремо, не знаючи подій ЗГ. Фактично в процесі роботи над першими частинами ЗГ народився сюжет та персонажі сиквелу, який я відклав на майбутнє. Бо сетинґ розростався, а історії розгалужувалися, множилися, загрожуючи поховати Сурму та Урума під собою. Всесвіт буде той же, але персонажі та події інші. Нижче двійко скріншотів для твору, який, я б хотів завершити після ЗГ. І він буде кольоровий 😊.

Залізна голова — український постмодерн у божевільні недалекого майбутнього

Залізна голова — український постмодерн у божевільні недалекого майбутнього

Залізна голова — український постмодерн у божевільні недалекого майбутнього
Придбати перший та другий випуск мальопису "Залізна голова" можна на сайті Ideo-Grafika за посиланням

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Популярні публікації

Рекомендовані статті

Догори