Здена Бобош: “Колиска для кішки” Курта Воннеґута

📜 Автор: Курт Воннеґут
📗 Книга: Колиска для кішки
📇 Видавництво: КСД

Коли людству дійсно загрожуватиме кінець, саме ця книга зникне з усіх книгарень! Чи може істина бути сенсом життя? Чи може солодка брехня пророка-самозванця зробити людей щасливими? Геніальний схиблений вчений, який робить приголомшливе відкриття, не переймаючись майбутнім свого творіння… Святий вигнанець Бокон – шахрай, який перетворився на філософа… Лід-дев’ять – винахід, страшніший за атомну бомбу. Одна його крихта здатна вбити все живе… І три людини, які отримали цю смертоносну речовину і використали її на свій розсуд.

- Скажіть, сер, від чого помре людина, позбавлена радості та втіхи, що дарує література?
- Можливі два варіанти, - сказав він, - скам’яніння серця або атрофія нервової системи.

Здена Бобош: "Колиска для кішки" Курта Воннеґута

Воннеґут зупинив мене по дорозі, як божевільний харизматичний незнайомець, і зі словами “ну ти прикинь…” став розповідати дивну історію з безглуздими поворотами, абсолютно несамовитим сюжетом і з купою незнайомих персонажів, про яких я ніколи в житті не чула, але відкрила рот і слухала, як дурепа, не в силах рушити з місця. На додачу починаючи підозрювати, що не такий він уже і незнайомець, і не просто так він мені усе це розповідає, відриваючи від нагальних справ.

Та коли хочеш коротко розповісти, про що власне роман – виходить така маячня і нісенітниця, що краще просто повторювати за іншими: “про відповідальність вчених за свої винаходи та релігію як засіб маніпулювання людьми“…

Хоча ні.

Так теж виходить маячня.

Головне, що треба підкреслити – все виявляється не тим, чим здається. Це той письменник, який говорить легко про складне. Як вчений, який може пояснити 8-річній дитині, чим він займається – не шарлатан – так і Воннеґут не являється шарлатаном-письменником. Він взяв і написав антиутопію настільки граційно, з тонким гумором, яка із легкої іронії інколи робить витончені па то у комічність, то у жорсткий сарказм – що просто весь текст так само можна розглядати як своєрідну колиску для кішки. Всі ці плутані, але взаємопов’язані нитки на його пальцях з гри і забавки перетворюються на завершений танець апокаліпсису останніх сторінок. І ти починаєш розуміти, що ніяка це не колиска. Та і кішки ніякої нема. Усе омана, а читач – наївна дитина, яка повелася на замасковану розповідь дорослого.

Але не хвилюйтеся, усі люди більш охоче вірять у хорошу брехню. Тому і роман починається попередженням автора: “У цій книзі немає нічого правдивого”. А далі – словами головного героя: “Звіть мене Йоною. Мене звати Джоном.” Аж згадуєш подібну історію з просторів інтернету:

- Вітаю! Я Олег і я брехло.
- Сідайте, Олег.
- Я не Олег."

І це тільки початок, бо вигадана релігія у романі – боконізм – повністю збудована на відвертій брехні і навіть цього не приховує. Навпаки, вона підкреслює, що не потрібно щось розуміти – треба просто вірити. Проте не забувайте, що і це тільки трюк. Навіть якщо письменник каже “моя теологічна течія – підла неправда” – алюзії і асоціації зроблять свою справу і не дадуть вам повірити у те, що брехня – це брехня (так, я все добре написала), бо отаке є поширеним прийомом доведення від супротивного. Адже брехати про реальність “є відчайдушною неможливістю збрехати про неї”.

Припускаю, письменник так зробив читачам поблажку, аби вони не почувалися повними ідіотами (тільки трішки). Чого вартий доведений до крайнощів християнський обов’язок любові до ближнього: у боконізмі він означає, що не можна любити когось одного більше за інших. А з цього слідує, що будь-яка жінка чи будь-який чоловік не просто має право, а зобов’язаний дарувати свою любов однаково усім партнерам без найменшого докору сумління. Коротко кажучи, полігамія ще та. (Особисто у мене тут виникли асоціації з гіпі і “free love”.) Ну що ж, вам тільки здається, що це про розпусту, ібо Бог же є любов. Не плутайте.

Та і взагалі – письменник через свою художню вигадку нам ніби каже: “та здалась вам та мораль! Вона відносна, здатна тільки на вічні спекуляції самою собою

До речі, оця проблема з мораллю відноситься і до іншої лінії роману: відповідальності винахідників перед людьми і вплив їх страшних винаходів – від ядерної бомби до загадкової речовини “лід-дев’ять”, яка заморожує усе на своєму шляху – на долю світу. Адже словами одного з персонажів – що б люди не вигадували, все одно виходить зброя. То чи означає це, що вчений має передбачити всі сфери застосування, де його винахід може використатись во ім’я зла замість блага? Чи несе він відповідальність за те, що кінцевий результат його досліджень стає катастрофою? І навіть – чи зобов’язаний він приділяти час сім’ї, якщо його покликання – наука і пошуки істини?

І сюди ж – абсолютно егоїстичний вчинок помираючого диктатора, який прирікає на смерть весь світ разом із собою. Тобто, не світ вмирає для помираючого, а весь світ вмирає з вмираючим (привіт, “ТенеТ”).

…так ось. Коли цей знайомий незнайомець Курт Воннеґут врешті закінчує свою розповідь посеред невпинного руху на вулиці, тримаючи мене за рукав, я нахиляюся шокована до нього і питаю: “Нащо ти мені це все розповів?

А він хитро посміхається і відповідає цитатою з книги:

- З якою метою все це створено?
- А що, усе мусить мати мету? - спитав Бог.
- Звісно, так, - сказав чоловік.
- Тоді сам розмірковуй та шукай цю мету, - сказав Бог і пішов собі.

Популярні публікації

Дописи за темою

Здена Бобош: "Колиска для кішки" Курта Воннеґута

Наталя Луцишин: «Сказання з Небезпечного Королівства» Дж. Р. Р. Толкіна

Вогнепад

Володимир Кузнєцов: “Сліпобачення” / Трилогія “Вогнепад”

Здена Бобош: "Колиска для кішки" Курта Воннеґута

Остап Українець: “Пам’ять про минуле Землі” Лю Цисіня

Здена Бобош: "Колиска для кішки" Курта Воннеґута

Олександр Гнатюк: «Експансія: І прокинеться Левіафан» Джеймса С. А. Корі

Здена Бобош: "Колиска для кішки" Курта Воннеґута

Trip w/ Book: «Чи мріють андроїди про електричних овець?» Філіпа К. Діка

Здена Бобош: "Колиска для кішки" Курта Воннеґута

Володимир Кузнєцов: Про фантастику в україномовному просторі

Здена Бобош: "Колиска для кішки" Курта Воннеґута

Абрахам Хосебр: «Книга вигаданих неістот»

Здена Бобош: "Колиска для кішки" Курта Воннеґута

Олександр Гнатюк: «Людина у високому замку» Філіпа К. Діка

Здена Бобош: "Колиска для кішки" Курта Воннеґута

Денис Джурджа: “Брама” Фредеріка Пола

Здена Бобош: "Колиска для кішки" Курта Воннеґута

Здена Бобош: “Колиска для кішки” Курта Воннеґута

Здена Бобош: "Колиска для кішки" Курта Воннеґута

Trip w/ Book: «Добрі передвісники» Кінець світу догори дриґом

Здена Бобош: "Колиска для кішки" Курта Воннеґута

Денис Джурджа: “Cabal” Клайва Баркера

Підписатися
Повідомляти про
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Будемо раді дізнатися Вашу думку про публікацію :)x
()
x
Догори