Знайдибіда.comX: «Протистояння. Червоний терор»

Червоний терор
Знайдибіда.comX

Знайдибіда.comX

Висвітлюю проблеми українськомовних мальописних видань. Іноді пишу про кіно, серіали, ігри. Люблю смажену картоплю.

Міністерство інформаційної політики України (яке не має сторінки у Facebook) досліджує нові формати донесення інформації. Історія про Червоний терор 1919 року цілком могла стати фільмом, мультфільмом, чи потрапити на сторінки прозової книги. Натомість її помістили на сторінках мальопису. Я такий хід вподобав, адже мені небайдужі як поширення української історії серед усіх, хто живе по той бік стіни моєї квартири, так і поширення культури графічних історій в Україні.

Мені б не хотілося сильно акцентувати увагу на цікавості сюжетного складника, малюнку, вдалості розташування кадрів, бульок, підбору шрифтів тощо. Це ті компоненти, стосунок до яких у кожного читача буде суб’єктивним: дістаньте цей ексклюзив і оцініть самі. Натомість хотів би висловитися про важливість поширення цього мальопису серед школярів, які вже почали вивчати історію у своїх шкільних програмах, і, особливо, серед тих, кому історія «не заходить».

Historia est cyclical. Сьогодні ми проживаємо ті ж моменти, що й 100 років тому. Змінилися декорації, змінилися символи ворога.

Наші ж символи вічні.

Вони фіксовані завдяки знанню нашого минулого. Історію варто аналізувати, вивчати її світлі й темні сторони. Забувши якісь із моментів минулого, ми, рано чи пізно, неодмінно забудемо все інше й перетворимося з Української нації на «малороське» населення. Історію важливо пам’ятати, передавати молодшим поколінням, навчати ділитися нею з іншими.

Комікс «Протистояння. Червоний терор», над яким працювала студія Spring Comics, аж ніяк не можна назвати історичною книгою, енциклопедією, чи, Боже збав, вчителем історії. Автори на це й не претендують. Цей мальопис є флюгером: «Я тобі вкажу, а ти піди, дійди й поглянь». Або ж, як бажаєте, пропоную таке порівняння — це нівроку вдалий «трейлер» того, що можна дослідити в історичних посібниках, чи, що ще краще (але, з іншого боку — важче), у перевірених історичних джерелах. Для багатьох він може стати дверима до вивчення історії України, якщо раніше через якісь із причин до цього не доходили мізки.

Дяка Міністерству інформаційної політики України за те, що воно погодило такий формат подачі історії, що дало згоду/обрало саме цей часовий відрізок і цей фраґмент українського минулого. Сподіваюся, це далеко не перша історична історія (тавтологічна тавтологія, так) у графічній обгортці. Адже ХХ століття наповнене жахливими подіями, що коїлися на теренах України з українським та кримсько-татарським народами. «Розстріляне відродження», Голодомор, депортація киримли з їхнього рідного Криму, репресії проти української інтелігенції.

Згадувати є що. Є, що аналізувати. Адже поки що існує той, хто має бути знищений: ворог України.

P.S. Читаючи «Протистояння. Червоний терор» мене засмутила одна булька. Цитую: «Прибалтика, Середня Азія, Сибір, Курили, Кеніґсберґ — багато земель було загарбано… Ще й сучасні країни: Абхазія, Грузія, Придністров’я. Наші Донбас та Крим». Й ось, чому засмутила:

1) «Прибалтика» — російськоцентричний термін, що набув популярності завдяки совєцькій історіографії. Його некоректно та неетично вживати до країн Балтії (чи Балтійських країн). З 2014 до 2019 року Україна на міжнародній арені справедливо цуралася визначення «Прибалтика», уникаючи імперської та совєцької термінології, яка просочилася в українську традицію через воєнну, політичну й культурну окупацію українських територій Совєцьким Союзом. Тому маю питання: як булька з «Прибалтикою» пройшла редактуру Міністерства інформаційної політики України?

2) Абхазія — не країна, і тим більше не сучасна. Це тимчасово окупована Російською Федерацією автономна республіка, що належить державі Грузія.

3) Придністров’я — це територія сучасної Молдови, наразі є автономною одиницею в складі Молдови.

Я б переписав цю бульку таким чином, щоб не було розбіжностей у риториці, яку ми, Україна, проголошуємо на міжнародній арені та серед власного народу:

«Країни Балтії, Середня Азія, Сибір, Курили, Кеніґсберґ — багато земель було загарбано… Сучасну Грузію, її Абхазію, молдовське Придністров’я, наші Донбас та Крим».

Варто зберігати риторику, як і власну історію. Бо через декілька років ми самі заплутаємося у своїх ідеях, якщо говоритимемо відмінне від того, що колись проголошували.

Інші публікації за темою

Пхеньян

#безцензури: «Пхеньян»

Ninjak

Максим Карповець: “Ninjak Deluxe Edition — Book 2”

Сингулярність

MariAm: Сингулярність. Серія 4. Щоденник Анни Франк

Серед овець

Третя Паралель: «Серед Овець» Випуск 04 | Огляд мальопису

Ninjak

Максим Карповець: “Ninjak Deluxe Edition — Book 1”

Ліга справедливості. Книга 5: Герої назавжди

#безцензури: «Ліга справедливості. Книга 5: Герої назавжди»

Цвіт папороті

“Цвіт папороті” — анонс фолькльорного мальопису Анастасії Гайдідей від Vovkulaka

Серед овець 04

Reno Sinclaire: Серед Овець #4

Знайдибіда.comX: «Протистояння. Червоний терор»

Trip w/ Book: “Загін Самогубців. Книга 1. Копняк у зуби”

Серед овець 4

Павло Задніпряний: “Серед овець #04”

Знайдибіда.comX: «Протистояння. Червоний терор»

Комікс-новини на 03.07.20: Cyberpunk 2077, Білл і Тед, Ніґан, Firefly, дражнилки Вовкулаки та ЮАКомікс

В землю #3

“В землю #3” — передзамовлення від UAComix

Підписатися
Повідомляти про
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Нам до вподоби Ваші думки, будь ласка, прокоментуйте :)x
()
x
Догори