42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше. Випуск сьомий: Олена Красносельська

Зоряна Фортеця: 42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше — Олена Красносельська

Зоряна Фортеця продовжує проєкт 42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше інтерв’ю з Оленою Красносельською.

Спецпроект «42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше» народжувався як спроба поговорити про важливі речі у легкій формі. А ще ми прагнемо показати, яка велика спільнота фантастів в Україні, і як любов до жанру об’єднує самих різних людей. Тож наш щасливий сьомий випуск про авторку, яка пише про час, простір, інші виміри та не забуває про рідний край і людей, що його населяють. І на цьому тижні ми віртуально завітаємо до Запоріжжя, щоб поговорити із Оленою Красносельською.

Зоряна Фортеця

Олена Красносельська – письменниця-фантастка, поетка та мисткиня, лауреатка Національної премії з фантастики (2013). Живе та працює у Запоріжжі, описує це місто у своїх романах. Інженер за фахом, активно займається проблемами промислового виробництва.

Коли ти лише починала писати наукову фантастику, чи відчувала ти певний тиск своєї професії? Перші читачі та критики «вимагали» від тебе, як інженера, твердої НФ із описами технологій, наукових теорій та нових вигаданих приладів?

Цікаве запитання. Тепер я розумію, що саме наукова фантастика тиснула на мене, вимагаючи певних досвіду і освіти. Раніше, так, здавалося, в НФ достатньо якнайдетальніше надати інженерно-технічні моменти. Але я помилялась. Зараз для мене важливіше, коли ідея є дивовижною. Технічне рішення неодмінно з’являється, якщо ідея варта життя. Спочатку ідею треба побачити вільно, нехай летить, але вона не полетить, доки ти сама не вільна, долаєш лабіринти певних страхів, очікувань і меж. Тож, підйомна сила – віра, якщо віриш ти – в твою ідею повірять інші. За цим стоїть насамперед віра у себе.

Свою професію я обирала свідомо, закінчила Запорізький Машинобудівний інститут (зараз НУ Запорізька Політехніка), маю освіту інженера. Працюю в інжиніринговій компанії, маю справу з роботизацією зварювальних процесів у промисловості. Завжди бачу красу у рухах машин та складних механізмів, у самих процесах, наприклад, працюючи з чистою енергією зварювальної дуги, або коли робот друкує деталь, яка, ти знаєш, буде частиною авіадвигуна чи ракети. Деталь полетить, разом із нею і я торкаюся простору.

Це чиста правда – цікавість технікою, гвинтокрилами та літаками, жага польоту. Мабуть, про це треба сказати, бо тема часу і простору провідна в усіх моїх творах. Мені було 4 роки, коли батько загинув у авіакатастрофі – гвинтокрил впав, усі загинули. Так я вперше поглянула в небо і поставила собі питання – чому. Чому це відбулося і як можна було б врятувати життя при падінні. Пройшло багато часу, я розібралася з конструкцією гвинтокрилів, з причинами тієї і багатьох інших аварій повітряних човнів, побачила якою ціною мали робити конструктивні доопрацювання і зрозуміла – уся історія розвитку авіації, космонавтики – це історія проб і помилок людства, що мріє літати. Ціною людського життя ми маємо зараз крила. Тисячі разів я рятувала в уявних снах той гвинтокрил – знаходила безліч фантастичних способів як утримати його у повітрі, давала людям силові крила, і мрію про вільний політ людини у майбутньому. Наукова фантастика – жанр саме для таких мрій.

Теорія дикого поля

Твої твори завжди вирізняються поетичністю та алюзіями, останній роман («Цифрові дощі часу», 2017 рік) ще й навіює музичні асоціації. Для тебе література невіддільна від інших мистецтв? Як ти прийшла до такого стилю?

Так, невіддільна, як і мистецтво невіддільне від мене. Перефразовуючи слова з роману Кадзуо Ішігуро «Не відпускай мене», скажу: «Через мистецтво я показую, яка я є, які ми (людство) є». Мистецтво у моєму житті займає багато місця, допомагає показати глибину ідеї, знайти потрібні слова і образи. Дає сили жити, бачити красиве навколо у простих речах. Мабуть, кожен із нас – Митець в тій чи в іншій мірі. Моя донька – професійна гітаристка, у родини мого чоловіка цікава колекція картин, потужна частина її – картини сучасних українських художників. В офісі, де я працюю, картини всюди, арт надихає на цікаві технічні рішення. Спілкуюсь з художниками, серед них є справжні друзі. Слідкую за мистецьким життям України і світу. Сама трохи малюю, граю на фортепіано. Захоплююсь ленд-артом, мистецтвом довкілля – подобається перебувати у просторі прикордоння, коли виникає відчуття єдності з Всесвітом. Хіба ми знаємо напевно, де закінчуються контури людського тіла? Ми можемо простиратися у космос так далеко, що і у снах не побачимо. Роботи Фрейда про цю магію природи, взаємопроникнення зовнішнього і внутрішнього світів здаються реальними явищами. Уявіть, що тіло не має чіткої границі і простягається у найбільшу високість нашими теплом-подихом-зором-думками. Знання пустелі внутрішнього світу мовчить всередині нас, слова вириваються на волю, знаходять форму і стають матеріальними, встановлюючи рівновагу між світами. Нам затісно на цій планеті. Може, людина лише викривлений багатовимірний простір, що приймає сигнал і відображає в собі контури інших живих структур? Розуміння музикальних основ дає мені можливість вловити всі тонкі взаємозв’язки фізичних і духовних ліній людини, розташованої у просторі і часі, відчути себе часткою чогось більш великого.

Хочу віднайти справжнє звучання тексту на рівні музичних структур, для цього багато експериментую, відшукуючи якісь свої акценти і образи для польоту друкованих слів. По хиткому містку, перекинутому між образами і реальністю, намагаюсь йти.

Цифрові дощі часу

Зараз багато говорять про настання епохи Гіпермодерну. А що несе ця епоха для розвитку технологій?

«Зораний» сюрреалізм Міро, нові ритми сьогодення, якщо говорити про час Гіпермодерну мовою мистецтва.

Нова промислова революція 4.0 вже прийшла і вирує в світі, і наша країна зараз на межі зриву від нестерпного напруження: всі чекають, коли вона накриє нас, не до кінця розуміючи, як, тому у просторі витає страх щось зробити вільно і з розмахом. Наша IT-галузь – локомотив для усього світу, тільки не для нашого виробництва. Ми маємо потужні технологічні розробки в авіакосмічній галузі. Ми маємо родючу землю. Ми маємо мізки, і ми працьовиті. Але ми мовчимо, поки таланти нашого народу використовують інші. Тут і зараз страх – основа всього: форми, кольору, звуку, слова. Нас ніби обернули щільним пакувальним папером, крізь який ми сприймаємо світ.

Але ми всі є тими, що ми робимо, які ідеї, цінності закладаємо в наші справи. Чого прагнемо. Так само і будь-яка технологія набуває сили життя та розвитку на майбутнє, якщо має вагоме ціннісне наповнення. Вважаю, у світі технологій ідея ціннісного наповнення має стати чи не найголовнішим для їх майбутніх розробників.

Зараз ми відстаємо. Наше відставання буде рости, якщо ми не об’єднаємося заради спільної мети. У минулому році на Промисловому форумі в Києві я брала участь у міжнародній конференції «Industry 4.0». Під час обговорення Національної стратегії розвитку, подумала про те, що наукова фантастика за багатополярністю та багатогранністю схожа з національною стратегією розвитку. Ми маємо бачити нашу країну не тільки через 5-10 років, а і через 30-50-100 років. Спочатку народжується блискуча ідея, велика мрія, а потім з’являються засоби і шляхи для її реалізації.

Наукова фантастика, мистецтво загалом – найкращий спосіб донести нове. Посіяти зерно. Тому написання нф-твору для мене – інжиніринг у створенні платформи для взаємодії всіх з усіма: держави, виробництва, бізнесу, науки, освіти, культури, книга може і має піднімати національний дух, її читають, книга може об’єднати дуже різні категорії гравців технологій, галузей і політик, є точкою розуміння і початком взаємодії і руху. Треба говорити голосно і багато про розвиток, про інновації, про цифрову економіку, про «розумні» технології. Потрібен національний дух. Чітке стратегічне бачення. Мета. Чого ми хочемо. Куди рухаємось. Тоді з’являться рішення.

Інші ІНТЕРВ'Ю

Баляндраси 43

Баляндраси #43 — Віталій Данмер

Зоряна Фортеця: 42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше — Олена Красносельська

Зоряна Фортеця: 42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше — Тала Владмирова

Зоряна Фортеця: 42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше — Олена Красносельська

Зоряна Фортеця: 42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше — Наталка Ліщинська

Андрій Гулкевич

Зоряна Фортеця: 42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше — Андрій Гулкевич

Зоряна Фортеця: 42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше — Олена Красносельська

Зоряна Фортеця: 42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше — Олена Красносельська

Ігор Сілівра

Зоряна Фортеця: 42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше — Ігор Сілівра

Наталія Матолінець

Зоряна Фортеця: 42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше — Наталія Матолінець

Ірина Грабовська

Зоряна Фортеця: 42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше — Ірина Грабовська

Зоряна Фортеця: 42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше — Олена Красносельська

Вишневий Цвіт: Розмова з Павлом Дерев’янком

Михайло Назаренко

Зоряна Фортеця: 42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше — Михайло Назаренко

Олексій Жупанський

Зоряна Фортеця: 42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше — Олексій Жупанський

Зоряна Фортеця: 42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше — Олена Красносельська

Зоряна Фортеця: 42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше — Ярина Каторож

Підписатися
Повідомляти про
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Нам до вподоби Ваші думки, будь ласка, прокоментуйте :)x
()
x
Догори