42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше. Випуск восьмий: Наталка Ліщинська

Зоряна Фортеця: 42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше — Тала Владмирова

Зоряна Фортеця продовжує проєкт 42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше інтерв’ю з Талою Владмировою.

Cпецпроєкт «42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше» продовжує мандрувати Україною. Ми знову повернулися до Запоріжжя, у якому зовсім недавно відбувся культурно-мистецький фестиваль «Toloka 2020». Цього разу ми поговоримо з людиною, яка народилася і виросла в інших містах, але переїхала до цього міста і встигла його полюбити як рідне. Наша фантастка тижня – Тала Владмирова.

Зоряна Фортеця

Тала Владмирова – Народилася в Гуляйполі, дитячі роки провела в Чернігові, живе і працює в Запоріжжі. Закінчила фізико-математичну школу, але вищу освіту здобула за філологічним профілем. У співавторстві із Дарою Корній видала два романи: «Зозулята зими» та «Крила кольору хмар». Авторка оповідань, що виходили у численних збірках. Була майстром на одному з конкурсів «Зоряної фортеці».

Ви з Дарою Корній започаткували спеціальну відзнаку «Сучасне українське фентезі» що вже не один рік вручають під час Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова». Здається, зараз це взагалі єдина літературна премія в Україні, пов’язана із фантастикою. Відчуваєте через це додаткову відповідальність?

Започаткування цієї відзнаки – заслуга відомої львівської письменниці Дари Корній і, звісно ж, організаторів «Коронації слова», та я дуже вдячна, що мене запросили взяти участь у цьому проєкті.

Про додаткову відповідальність, якщо чесно, не замислювалась, хоча свого часу душе шкодувала, що не стало фестивалю фантастики «Брама» та однойменного літературного конкурсу. А не замислювалась, мабуть, тому, що від самого початку мені видавалося, що це – дуже велика відповідальність: оцінювати чужі твори, знати, що поки ти читаєш якийсь роман, його автор чи авторка очікують із надією: раптом пролунає дзвінок із запрошенням на церемонію нагородження переможців і лауреатів «Коронації слова»?

Я дуже люблю читати фантастику й намагаюся бути в курсі творчості сучасних авторів. Здавалося б, ось тобі дали читати із півтора десятка чи трохи менше фантастичних романів, які до цього бачило дуже обмежене коло осіб. Можливо, якраз зараз гортаєш твір майбутньої зірки фантастики. Хіба не чудово?

Але не знаю, як для інших, кому випало оцінювати чужі твори, та для мене то не розвага й не насолода від читання, а праця.

Треба аналізувати текст не на рівні «сподобалось — не сподобалось», а значно глибше, намагатися бути об’єктивною, надавати перевагу певному твору, бо він справді має великий потенціал і водночас із жалем розуміти, що є ще принаймні один — два рукописи, які хоч поступаються переможцю, але варто ще над ними попрацювати – й будуть чудовими й вартими друку. І дуже сподіватися, що автори, хай і ображені на те, що обрали не їх, не відмовляться від думки писати й удосконалювати свої роботи й надалі.

До речі, потім я перечитувала вже надрукованими всі твори переможців у цій номінації. І вже там ніщо не применшувало мені задоволення від читання. І щиро радію, що в Ярини Каторож після переможної «Алхімії свободи» вже вийшла трилогія «Палімпсести», що Артур Закордонець не лише дописав трилогію про «Відунського сокола», перша книга якого колись привернув увагу Дари Корній та мою, але й створив несподіваний для мене, та від того не менш гарний горор «Гримуля», що Марина Смагіна після «Волковиць», який отримав відзнаку, написала захопливий роман «Кімната», що подані на «Коронацію слова» «Ловці думок» Любов Відути вже мають продовження, із яким, сподіваюся, незабаром ознайомляться читачі.

І так само з великим задоволенням прочитають надруковані книжки тих авторів, які з певних причин не отримали відзнаку, однак не відступилися й продовжують писати.

Зоряна Фортеця: 42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше — Тала Владмирова

Для вас, як читача, і як автора, є різниця між «літературою високої полиці» та жанровою прозою? Чому зараз, по століття з початку суперечки про необхідність канону, під час наступу Гіпермодерну, ми досі чуємо розмови про «низькі» жанри?

Якби така різниця була, то я б не писала. Ні, не просто не писала фантастику, не писала б взагалі. Бо тоді б, певно, повинна була б взяти на озброєння всі прилеглі до «серйозної літератури» поняття: від «література має… (навчати людей, робити їх кращими, підіймати важливі проблеми суспільства, розвивати духовність і далі за переліком того, що повинна робити література й взагалі мистецтво)» й до «що хотіла сказати авторка цим твором?».

А якби я сідала за комп’ютер чи витягала улюбленого нотатника й ручку з думкою: а чого навчить читачів сюжет, який щойно спав на думку? – то я б опинялася в позиції багатоніжки. Тої самої, яку спитали, як вона може ходити з такою великою кількістю ніг, вона замислилась – і так і не наважилась зробити хоч один крок. Я розповідаю історію, яку мені дуже важливо розповісти. Дуже часто використовую при цьому інструменти, які характерні для фантастики, бо мені подобаються можливості, які дарує письменнику (й читачу) прийом фантастичного припущення. І можу лише сподіватися, що той, хто ці історії прочитає, буде в ту мить на одній зі мною хвилі, тож побачить у написаному саме те, що я туди вкладала. Та водночас варто пам’ятати, що це – дуже бажана, але не обов’язкова умова. Бо кожен, хто читає книгу, ненадовго, але стає співавтором письменника, пропускаючи образи й сюжетні перипетії крізь власний досвід, систему цінностей, врешті, крізь настрій, із яким він чи вона ту книгу відкрили.

Думаю, що поділ на «елітарну» й «масову» літературу випливає через певну інертність літературознавства. Хоча тут йдеться швидше не про літературознавчі дослідження: зараз з’являється чимало наукових статей у серйозних виданнях і навіть дисертацій, присвячених різним аспектам творчості сучасних авторів детективів, фантастичних і пригодницьких, жіночих романів тощо. А от на уроках у школі й в аудиторіях університетів ще інколи можна почути про Літературу з великої літери та про те, що не варто витрачати час на «другосортне розважальне чтиво».

Хоча, заганяючи значну частину літературного процесу в «резервацію» та ставлячись до неї зі зневагою, люди збіднюють свій читацький досвід і не можуть осягнути розвиток літературного процесу у всій його повноті й різноманітності.

Для мене ж основним критерієм є якість твору. Врешті, всі автори розповідають про кохання й зраду, життя й смерть, підступність і самопожертву, самотність і прагнення до щастя… А вже які при цьому вибудовують декорації – то цікаве питання, але не першочергове.

Зоряна Фортеця: 42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше — Тала Владмирова

Як життя у промисловому місті впливає на творчість?

Думаю, що тут має вплив не життя в абстрактному промисловому місті. а саме в Запоріжжі. Зараз не буду казати про досить серйозні екологічні проблеми. Тут винні люди, цілком конкретні, а не місто. Але саме місто – дивовижне. І я радію, що воно – моє.

По-перше, хто не чув про Хортицю? Так, мене кілька разів питали, чи я не хочу звернутися до теми козаків-характерників, козацьких скарбів тощо. Чудово, що тема козаків набула популярності. Однак шкода, що міфологія і легенди степового краю і власне Запоріжжя не такі популярні, бо вони – дуже різнопланові й цікаві, й вже точно не обмежуються лише добою козаччини. Думаю, що колись звернуся й до цих міфів, але не тому, що це – популярна тема, а тому, що тут справді є що сказати.

По-друге, у порівнянні з Києвом чи, скажімо, Черніговом, де я провела дитячі роки, це місто молоде, місто-підліток, врешті, з історичної точки зору. І тут – за розбивкою на райони, за архітектурою, за ставленням до мешканців певних його частин, за міським фольклором, врешті, можна простежити зміну від Олександрівська – повітового міста, через побудову Дніпрогесу, створення «котла», де перемішалися вихідці з різних регіонів, через трагедію Другої світової війни, коли підірвали греблю й загинули тисячі людей, через героїчну 42відбудову повоєнних років, розквіт і занепад, відродження під час народження вільної України, боротьбу із ватницькими настроями – через усе це до сьогодення. До речі, якби історія пішла за іншим сценарієм, тут планували створити нову столицю Української радянської соціалістичної республіки після будівництва Дніпрогесу, нове зразкове промислове місто, але репресії 30-х позбавили тих, хто по це мріяв, ілюзій і мрій, і не лише мрій, звісно…

Тож як може впливати на творчість місто, де в історії переплелося все – від героїчних вчинків і самопожертви до людської підлоти, місто, яке стрімко будували, потім майже зруйнували, потім відбудували майже голими руками після війни, потім – розвивали, потім – запустили? Певно, й дарувати ідеї, і нагадувати, що найдивовижніші історії вигадувати не треба: вони тут, поруч, і захоплення людьми, і знання, що вони здатні на багато чого – й зі знаком «плюс» і зі знаком «мінус». І якщо я не описую конкретних вулиць чи впізнаваних місць, то це не значить, що в іншому місці я б не писала зовсім по-іншому.

Зоряна Фортеця: 42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше — Тала Владмирова

Інші ІНТЕРВ'Ю

Баляндраси 43

Баляндраси #43 — Віталій Данмер

Зоряна Фортеця: 42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше — Тала Владмирова

Зоряна Фортеця: 42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше — Тала Владмирова

Зоряна Фортеця: 42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше — Тала Владмирова

Зоряна Фортеця: 42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше — Наталка Ліщинська

Андрій Гулкевич

Зоряна Фортеця: 42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше — Андрій Гулкевич

Зоряна Фортеця: 42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше — Тала Владмирова

Зоряна Фортеця: 42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше — Олена Красносельська

Ігор Сілівра

Зоряна Фортеця: 42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше — Ігор Сілівра

Наталія Матолінець

Зоряна Фортеця: 42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше — Наталія Матолінець

Ірина Грабовська

Зоряна Фортеця: 42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше — Ірина Грабовська

Зоряна Фортеця: 42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше — Тала Владмирова

Вишневий Цвіт: Розмова з Павлом Дерев’янком

Михайло Назаренко

Зоряна Фортеця: 42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше — Михайло Назаренко

Олексій Жупанський

Зоряна Фортеця: 42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше — Олексій Жупанський

Зоряна Фортеця: 42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше — Тала Владмирова

Зоряна Фортеця: 42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше — Ярина Каторож

Підписатися
Повідомляти про
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Нам до вподоби Ваші думки, будь ласка, прокоментуйте :)x
()
x
Догори