42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше. Випуск 19: Володимир Єшкілєв

Володимир Єшкілєв

Зоряна Фортеця продовжує проєкт 42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше інтерв’ю з Володимиром Єшкілєвим

Проєкт «42 фантасти» продовжує подорожі Україною. Цього разу ми прямуємо до Івано-Франківська, серця Галичини та міста «Станіславського феномену». Наш сьогоднішній співрозмовник – Володимир Єшкілєв. І сформулювати для нього питання було дуже непросто.

Зоряна Фортеця

Володимир Єшкілєв – письменник, есеїст, кінодраматург. Народився та мешкає в Івано-Франківську. Історик за освітою. Автор багатьох романів. Один з ідеологів «Станіславського феномену», засновник фестивалю фантастики «Карпатська Мантикора», був керівником альманаху фантастики «Мантикора» Порахувати кількість його премій та нагород нам не вдалося 🙂

На вашу думку, чи не обмежує та спрощує фантастику зайва серйозність. Можливо, її завжди варто сприймати із певною іронічністю?

Як на мене, фантастика не є ані літературним жанром ані галузевим «апендиксом». Тому «рамочні» судження про зайву серйозність або іронічність цілої фантастики, як мінімум, недоречні. Фантастика надзвичайно різноманітна. Це суверенний літературний континент. Він має неозорий текстовий корпус, широкий спектр оповідальних форматів, стильових прийомів та жанрових напрямів.

А ще Континент Фантастики має свої канонічні тексти, класику, літературну периферію, кейс проблематики. Певним напрямам та практикам фантастики пасують ігровий настрій, «легкість», іронічність і стьоб, а іншим, навпаки – серйозність, опрацювання теми за найвищими літературними стандартами. Все залежить від тих креативних завдань, що їх ставить перед собою письменник. Й лише від них.

Є безліч дискурсивних «перехресть», на яких тексти Континенту Фантастики переплітається з мейнстрімовою або артхаузною оповідальністю. Є «дорослі» соціальні проблеми, які знаходять собі місце у фантастичних творах. Тексти фантастів лягають в основу кіносценаріїв, формують поле світової культури.

Будь-яка спроба означити фантастику як «низький жанр», або ж окреслити їй нішу («розважальна література», «міські казки», «література одного прочитання») є відголоском уявлень столітньої давності. Проте у нас гуманітарна сфера травмована «совком» й далі блукає між трьох сосен. З підручника у підручник наші академічні бонзи переписують «літературознавчі» формули, придумані за доби колгоспного реалізму.

Й ще одне. Пам’ятаючи про вічне тутешнє «прєклонєніє» перед закордонними трендами, можна передбачити, що остаточно ці провінційні стереотипи розвіються лише після того як хтось з американських або британських фантастів отримає Нобелівську премію. Чекати вже недовго.

Зоряна Фортеця: 42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше — Володимир Єшкілєв

Літературні містифікації ще можливі в епоху соціальних мереж, чи навколо і так забагато гри та вибудуваних образів?

Літературні містифікації, безперечно, можливі. Й не лише можливі, але й бажані для повноцінного літпроцесу. Соціальні мережі їм не заважають. Навіть допомагають, забезпечуючи широку та «миттєву» аудиторію. В українському сегменті ФБ успішно діє кілька містифікаторів та фейкмейкерів. Може вони й не збирають багато лайків (вічно перелякане «літературне село» рулить), але за ними слідкують тисячі зацікавлених. Їхні приколи обговорюють в тусовках. Літпроцес завжди передбачає наявність таких персонажів, котрим «ігри у середовищі» вдаються краще за писання віршів і прози.

А щодо ігор та «вибудуваних образів», то їх ніколи не буде забагато. Треба ж людині кудись тікати від нашої параноїдальної реальності. Тому ми живемо за доби не просто «вибудуваних образів», а цілих вибудуваних світів.

Деякі видавці вже прямо замовляють в авторів присутність в романі вибудуваного світу. Адже сучасний читач з задоволенням пірнає у пропоновану йому реальність. В українських ліцензійних договорах, які підписують письменники з видавцями, вже окремими розділами обумовлюються права на такі фантастичні світи, на персонажів, які їх населяють, на назви, які автор придумує для країн, міст, річок, долин і гірських систем вибудуваного світу. Навіть на словники та правила мов, якими розмовляють персонажі.

Зоряна Фортеця: 42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше — Володимир Єшкілєв

За вашими відчуттями, за роки незалежності відбулася хоча б часткова децентралізація літературного процесу?

Географічно Україна велика. На жаль, масштаб українського літературного простору не відповідає масштабу сорокамільйонної європейської країни. В першу чергу, це обумовлено вузькою читацькою базою. Українці взагалі мало читають. Ще менше читають українською мовою. Й вже зовсім небагато з громадян України купують книжки, формують домашні або електронні бібліотеки. Відповідно, середні тиражі і гонорари, м’яко кажучи, невеликі. Відсутні «товсті» літературні журнали й, відповідно, ледь жевріє вогнище критики. А ще бракує письменницької профспілки, яка б захищала інтереси літераторів перед видавцями і грантодавцями.

Тому літературний процес товчеться на вузькому голодному майданчику. Професійних письменників, які б жили на гонорари – одиниці. Ледь не дві третини діючих літераторів є філологами, що працюють на університетських та шкільних кафедрах. А це додає літературному процесу відомого консерватизму.

В таких умовах відбувається децентралізація літпроцесу. Зів’яла НСПУ, де здебільшого зайняті соціальною допомогою перестарілим членам та похоронами. Тепер письменники центруються навколо грантових джерел (УКФ, УІК), видавництв та політичних проектів. Й жодна з цих інституцій наразі не домінує.

З іншого боку, з’являються незалежні групи літераторів. А ті українські видавництва, які реально (підкреслюю: реально) борються за книжковий ринок, не обходять увагою молодих і небездарних. Молодь в тренді.

В принципі, «монополія на літературний центр» зникла. Хтось каже, що є центрова «літературна мафія» і «гнані таланти», але це, як на мене, чиста спекуляція. Радше описану вище вузькість літературного простору дехто сприймає, за старим шаблоном, як наслідок «змови» якогось законспірованого центру. Як незалежний письменник і публіцист, не задіяний у жодній, навіть примарній, «літмафії», можу засвідчити реальну багатовекторність та живу конкурентність сучасного українського літературного процесу.

Зоряна Фортеця: 42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше — Володимир Єшкілєв

Інші ІНТЕРВ'Ю

Володимир Єшкілєв

Зоряна Фортеця: 42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше — Володимир Єшкілєв

Світлана Тараторіна

Зоряна Фортеця: 42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше — Світлана Тараторіна

Максим Гах

Зоряна Фортеця: 42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше — Максим Гах

Андрій Новік

Зоряна Фортеця: 42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше — Андрій Новік

Зоряна Фортеця: 42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше — Володимир Єшкілєв

Третя Паралель: Інтерв’ю з Максом Сіром

Ореста Осійчук

Зоряна Фортеця: 42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше — Ореста Осійчук

Зоряна Фортеця: 42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше — Володимир Єшкілєв

Баляндраси #44 — Руслана Коропецька

Зоряна Фортеця: 42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше — Володимир Єшкілєв

Зоряна Фортеця: 42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше — Володимир Кузнєцов

Зоряна Фортеця: 42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше — Володимир Єшкілєв

Зоряна Фортеця: 42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше — Олексій Гедеонов

Зоряна Фортеця: 42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше — Володимир Єшкілєв

Зоряна Фортеця: 42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше — Тимур Литовченко

Олександр Завара

Зоряна Фортеця: 42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше — Олександр Завара

Баляндраси 43

Баляндраси #43 — Віталій Данмер

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Догори