Трохи власних думок про Лігу. Зі спойлерами. Деякі речі, які псували враження.
1) Принцип активації материнських скриньок — питання, що лишиться без відповіді (на відміну від попередньої Ліги, де була хоч згадка про це). Який зв’язок між Кларком і цими ящиками, старшими за Криптон, скриньками, якими завойовували й знищували світи? Вони 5000 років лежали спокійно, й повалення Зевса, смерть Ареса, інших богів — їх не пробудила, зате Супермен, який перебуває на Землі 35 років і його крик — так. При тому що він навіть не останній із криптоніанців (у Брейніака є ціле місто таких);
2) Зберігання скриньок. Спершу нам показали, як їх закували в метал (який, як видно в фільмі, миттєво луснув щойно скриньки пробулилися). Вмістилищами ж найнебезпечнішої зброї є величезні просторі зали, куди може влізти ціла армія загарбників. Не жерла вулканів чи гірські надра, а терени й приміщення завбільшки із стадіон. А люди свою взагалі в землю посеред лісу закопали — це найнадійніший захист, на який спромігся рід людський😎 Завіса. Хоча звісно, якщо захоронити їх на дні Маріанського жолоба то тоді не буде ефектної бійки. Всіх бажаючих віднайти скриньки просто розплющить колосальним тиском… Але це не по мальописним законам.
3) Світ після Супермена. Злочинці — радіють, терористи — тероризують, але Діана всіх рятує (в Лондоні). Лоїс у траурі не ходить на роботу, Марта втратила будинок і кудись поїхала із ранчо, але куди — невідомо, тому що більше в фільмі вона не з’явиться аж допоки не воскресне Супермен (а з Лоїс говоритиме Людолов). Де була Марта? Що бачила? Знімалася в фільмі Nomadland? Не важливо. Мабуть ні глядачеві, ані режисеру. А Лоїс у депресії, щодня відвідує меморіал (який, до слова, за кілька місяців так ніхто й не реставрував, певно, так світ дякує Супермену за зроблені за життя добрі справи: зберігаючи місце його смерті недоторканним). Відтак у фільмі є лиш кілька сцен із матір’ю Кларка й дружиною, значно менше ніж у попередній версії. І якщо в першій версії мати Кларка допомогла Лоїс пережити втрату, то в теперішній версії – це робить прибулець і створюється враження, ніби жінки взагалі не спілкуються й не підтримують одна одну. Чому? Ніхто не знає. Й взагалі, атмосфера 1 картини із спущеними прапорами… Ех… Нема її.
4) Бетмен збирає Лігу, бо вважає що так хотів би Супермен, але на ділі ніхто не знає, чого хотів Кларк і як видно в битві біля меморіалу — він сам сильніший усієї ліги, разом узятої. Також Бетмен “вірить” у те, що мусить оживити Кларка, попри отриманні із майбутнього застереження й візії Кіборга. Його “віра” виглядає дуже штучною напротязі всього фільму й ледь не коштує життя, адже на відміну від 1 фільму в якому Бет передбачив можливу реакцію Кларка на себе й попросив Альфреда привезти Лоїс, тут його ледь не спопелили, а Лоїс “випадково” опинилася там де треба (як завжди в таких фільмах). Відтак холодний раціонал Брюс стає гарячковим і ірраціональним віруючим Бетсом, який наражає світ на страшну небезпеку, позаяк новий Кларк – не той самоіронічний і життєрадісний Супермен, який у одязі залазить у ванну до коханої, а відсторонений і… Про це — далі.
5) Супермен. Він — одне з найбільших розчарувань. Має значно менше екранного часу й поводиться холодно й відсторонено. В сцені на кораблі видно, як він вагається й знову вислуховує настанови батька, там же нам дають зрозуміти що Кларк відтепер – потенційний антагоніст, позаяк єдина, хто його цікавить це Лоїс. Він долучається до битви й жорстко духопелить Степенвульфа, але через косяк Баррі знову гине, як, власне, вся Ліга, щоправда… Ненадовго. Якщо порівняти із попереднім фільмом, де Кларк швидко приходить до тями й стає собою, а далі ще й іронізує над можливістю загинути вдруге, новоліговський Кларк — чужий і таки знову вмирає, чим фактично доводить безглуздість свого воскресіння, тому що все залежить тепер не від нього, а від Спалаха…
6) Спалах… Флеш… Баррі… Всі фанати жалілися, як карколомно показали його історію й як мало було героя-спідстера в першій Лізі… Так от – тут вам його ще менше, а історія – ще більш карколомніша! Баррі показано невдахою-одинаком, який спершу напихає сосиски в кишені, а потім рятує красунь із авто. Його перша сцена – це купа кліше: натомість вийти із дверей, він проходить крізь них, розбиваючи скло; натомість рятунку людини хизується перед глядачем, який він моторний (Ртуть із Людей Х іронічно хапається за живіт, настільки це недолуга пародія на нього), а потім вдає дурника, хоча видно що роботодавиця чудово розуміє, хто розбив скло. Його сюжетку не розширили, а зробили ще більш куцою, позаяк він скрізь все псує – при битві в тунелі, при битві біля меморіалу й головне, в останній битві, коли має роз’єднати куби… Він не роз’ єднує їх вчасно, бо падає знесилений і вся Ліга гине, але наступного кадру… Щойно знесилений Баррі, який наголошував як багато енергії потребує на відновлення, підводиться й біжить швидше світла, аби врятувати Лігу! Що це? Друге дихання? Чи сюжетний твіст заради твісту? Deus ex machina? Рояль у кущах? Чи радше, хмарочос? Баррі, чий геніальний розум Брюс прирівнював до свого, весь фільм творить дичину, вдає дурника, чого не робив аж так награно в першій Лізі. Там він намагався потоваришувати з усіма, допомагати людям, навіть по-дружньому позмагатися із Суперменом у швидкості, а тут… Тут він весь час лажає, але потім миттєво перестає… під власну пафосну промову. Ок. Най буде. Можливо для когось цей твіст очікуваний і менш притягнутий за вуха, ніж мені здалося.
7) Аквамен. Як і у першій Лізі він тут – відлюдник і пихатий альфач, щоправда коли йому товчуть пику, то пиха трохи спадає. Він хамить Вулко, він знайомий із Мерою (від того їхня “перша зустріч” у сольнику виглядає ще недолугіше), він відкидає спадок Атлантиди, але зрештою долучається до її захисту. На жаль, тут не буде тієї класної промови перед фінальною битвою, що мала місце в першій Лізі, не буде настільки ж веселих битв і взагалі Аквамен у Снайдера більше схожий на декорацію, ніж на потрібного персонажа.
8) Діана. Вона, як і в першій частині, є сюжетним рушієм, позаяк знаходить інформацію про Дарксайда й його хрестовий похід проти всього живого. Про що розповідає Бетмену, після чого останній остаточно увірує в потребу оживити Кларка. Її сюжетну лінію суттєво не розширювали й не скорочували. Діана вербує Віктора, б’є в обличчя рогатого Вовка, диво-жінка! Єдине, що змінюється в її арці – це передісторія війни, позаяк 5000 років тому на Землю напав власне Дарксайд, а не Вовк. Його виперли, поранивши (відзначився Арей, якого Діана вбила в своєму сольнику), а куби роз’єднав Зевс, тевкнувши в них трильйоноватну громовицю. Звідси в глядача може виникнути питання: Арей, який бог, який поранив Дарксайда, який загинув, вивільнивши купу енергії, скриньки не пробудив, а от Кларк, який на момент війни ще не існував і нікого не поранив, чомусь активував. Як це працює, запитаю я вас? А ніхто не знає, досі без пояснення.
9) Кіборг. Його сюжет доповнили найбільше. Показали, як він любив маму, яким був за минулого життя, чому не любив батька. В цілому, це єдиний персонаж більш-менш розкритий у фільмі. Поза цим історія Віктора теж максимально клішована й страждальницька — втрата матері в аварії, ненависть до батька, до себе, потім сприйняття себе, батька, смерть батька (який убився аби нагріти скриньку й так її можна було знайти), все це ми вже 100 разів бачили й чи варто акцентувати на цьому увагу? Знову показувати нам становлення 100500-го героя із абсолютно клішованою історією? Мабуть так, бо це ж іще 20 хв до тривалості фільму! Ми ж не бачили подібного в Кларка й Бетмена, Баррі, який теж втратив матір… Ні, звісно ж не бачили, що ви! А якби нам показали Віктора-мажора, який розбився на авто й батько-геній дав йому нове життя? Без оцих от усіх трагедій, це зробило б арку Кіборга гіршою? Ні? Так? Хто зна.
Остання битва із сутностями скриньок теж максимально затягана – вони його спокушають піддатися й здатися, а він такий: “нізащо, супостати ви космічні!” Й бабах, зло переможене… Чи… Ні? Так. Ні. Так. Але в кінці все ж так. Ненадовго (Ні).
10) Дарксайд. От і настав час трохи поговорити про антагоністів. Найголовніший тут – володар Апоколіпсу, Новий Бог Юксас, він же Дарксайд. Це істота позавимірна, трансцедентна, безсмертна й всемогутня, але нащось користується скриньками й хоче захопити Землю, бо на ній є Рівняння Анти-життя… Не Рівняння Смерті, Бісектриса Погибелі, Теорема Нищення, Аксіома Приреченості, Дискримінант Убивства, Похідна Смертівства, а старе-добре Рівняння Анти-життя, отримавши яке можна… Керувати розумами всього живого в Всесвіті, а не вбивати життя, як можна зрозуміти з назви. Навіщо воно й так практично всемогутньому Дарксайду – ну… щоб було, нам не скажуть, але ясна річ йому не варто його отримувати, бо станеться лихо. Й не дають (поки що) герої цього рівняння старому каміннопикому Д, тому він і хоче захопити Землю. Відтак, Дарксайд у нас – старе-добре всесвітнє Зло, що хоче творити лихе лихо на погибель хорошим людям. Як і його посіпаки. І.. Це вся його мотивація. Хочу творити зле зло. Так. Бійтеся мене, людини.
11) Степпенвульф. Дядько Дарксайда (брат його матері Юггри), який колись зрадив небіжа й відтак, перебуває в засланні в нашому Всесвіті. Збирає скриньки-куби аби завоювати Землю й почати виплачувати борг небіжу (якщо без Землі – 49999 світів завинив, це до холери навіть для Нового Бога). Він тут став гидкішим, більшим, але й цікавішим, позаяк добуває розвіддані, допитуючи й убиваючи свідків поховання скриньок. Втім, як і в першому фільмі, Вовк – клішований і одноразовий антагоніст, якого в кінці фільму вбиває Діана. Краще вона, ніж Дарксайд. (Тільки не говоріть нікому що Вовк теж Новий Бог і смерть фізичного тіла на нього особливо не впливає, це так, щоб ви знали) Він не погрожує амазонкам стати його гаремом, на відміну від 1 фільму. CGI Вовка місцями дуже поганий, особливо в моментах де показують його руки… Також йому більше імпонувала антропоморфна форма, позаяк Вовк – людиновидний, а не мінотавровидний у мальописах. До всього іншого, на жаль, Степпенвульф не став бодай чимось кращим у перезапуску, не може налякати й змусити глядача повірити в те, що здатен перемогти Лігу. Його діалоги – пафосні й себелюбні, але він щораз отримує по рогах, а коли отримує забагато – тікає крізь портал у лігво.
12) Десаад. Майстер Тортурів Апоколіпсу й головний Зброяр Дарксайда в стрічці з’являється аби лякати Вовка гнівом свого каміннопикого шефа й власне, це вся його роль. Типовий “роби все на славу Дарксайда, або пізнаєш його гнів!” Появи-зникнення Десаада ніяк не впливають на сюжет стрічки й внесений він сюди виключно заради фанбази двору Апоколіпса й аби додати стрічці тривалості, бо якби вона йшла 3 години 59 хв це було б не так епічно, як 4.02.
13) Марсіанський Людолов. Його поява в стрічці мала б здивувати фанатів, та на жаль всі знали що цей одвічний член Ліги дебютує в снайдеркуті, а тому сюрприз не вдався, а перемальовувати його на Людину-Яструба часу не було. Втім, не варто тішити себе ілюзіями що Людолов візьме участь у фінальній битві. Він тут виступає в якості заспокійливого для Лоїс (приймаючи подобу Марти Кент) і раз говорить із Брюсом після битви, попереджаючи, що насувається війна (це раптом Брюс не зрозумів цього з виразу обличчя Дарксайда, коли куби попсували й Нова пошта не прийме їх аби відправити на Апокаліпс). Це такий натяк що далі буде… Або не буде, це вже як WB вирішить.
Що ж у залишку? Чи стала Ліга Снайдера 2021 року кращою, ніж була у Снайдера в 2017? На мою скромну думку — ні. В ній додалося багато уповільненої зйомки (~24 хв, або 11 % тривалості стрічки), зеленого хромокею в волоссі амазонок (пласталінового в підводних битвах) забагато, як на мене, зовсім не потрібних сцен. Якщо в 1-й версії Діана розповідала Брюсу легенду про куби/скриньки й ця легенда сприймалася глядачами, як фольклор Амазонок Теміскіри, то наразі Діана знаходить печеру, де описана історія подій, у якій приймали участь її мати й вчителька, але чомусь Діані про це в дитинстві не розповіли. Звісно як і про ту колосальну споруду на малому острові, яку цілодобово охороняють і на якому Діана прожила 4900 років…
Якщо в 1-й Лізі Брюс хотів створити об’єднання героїв, щоб захистити Землю на пам’ять про Кларка й імовірно, аби жоден супергерой не загинув так, як Кларк, то тут він робить це зі сліпою вірою що “Кларк хотів цього”, в цьому дійстві не відчувається волі Брюса Вейна, про що говорить навіть Альфред і що бачить глядач. Цей момент був слабким і в першій Лізі, але там на цьому не зациклювали уваги, а тут мінімум 3 діалоги Брюса потрібні аби переконати глядача в необхідності заснувати Лігу. Та я так і досі не допетрав, нащо все ж вона потрібна коли ви все одно оживили Кларка й який сам розмотав Вовка? (втім ясно що комусь треба буде знову Кларка вбити коли він злетить із котушок). Сам же Бетмен тепер відчайдух, готовий принести себе в жертву. Якщо раніше його не можливо було захопити зненацька, то тепера — можна, позаяк кількість розумнихтзнарядь убивства Брюсу обмежили на догоду сюжету. Сумно.
Ще в першій історії в кадрі було багато людей, яких звідусіль рятують, та тепер – зась. Остання битва в “підмосков’ ї” (із написом “Готель” на фасаді будинку) відбувається цілковито без людей, лиш екшон, парадемони й бум-бабах, щоб герої не відволікалися на порятунок якихось смертних. Якщо в 1-ому фільмі Супермен отямлюєтьмя, згадує себе й всіх, іронізує над тим, щоб знову не загинути, й поводиться, як поводився раніше, то тут він — мовчазне, чорне й зомбоподібне криптоніаніще, набісась оживлене Брюсом і яке занадто очевидно стане антагоністом. Про видіння Бетмена й постапокаліпсис не говорю навмисне, це теж хайп заради хайпу. Забери цю сцену із фільму й нічого не зміниться. Туди ж і камео Джокера із його пафосним, але порожнім діалогом…
Хух… Забагато літер… Треба закінчувати. Якщо простою мовою, то перша Ліга 2017 року — це такий собі “Ланос”, а друга – це “Ланос”, але після тюнінгового салону: це те ж авто, тільки обвішане строкатими цяцьками, блискітками й прикрашене яскравими плямами на капоті. І можливо ви запитаєте себе: а чи варто було обвішувати його всім цим, якщо під капотом — все той же старий і протікаючий двигун, фари все ще не працюють, а в кріслах миші поробили кубла? Кожен дасть відповідь сам. Для мене нова ліга — одноразова хлопавка. Пшик і конфеті навсібіч, гучний звук, вах і… Сміттєвий бак. Стрельнув, викинув, забув. Подивися й забува. А стару, до слова, передивлявся тричі.